Пригадаймо хоча б Семена Гаркушу, Максима Залізняка, Івана Гонту, Устима Кармалюка, Лук’яна Кобилицю та багатьох інших. Та чи не найвідомішими серед них стали так звані опришки, пише УаМодна.
Опришки – це учасники селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті та Буковині проти польських шляхтичів, молдавських бояр, угорських феодалів, а згодом і проти австрійської адміністрації.
Сьогодні багато хто пов’язує цей рух опору поміщицькому свавіллю насамперед з іменем Олекси Довбуша, який діяв у середині XVIII століття.
Однак насправді опришківський рух тривав кілька століть і, без перебільшення, має бути занесений до Книги рекордів Гінесса, як найдовший за всю історію людства озброєний соціальний спротив.
Чи знаєте ви, наприклад, що перше повстання опришків було зафіксоване 1498 року. А чи відомо вам, коли вбили останнього опришка? Не повірите – Миколу та Юрія Шугаїв було вбито 19 серпня 1921 року. Микола Шугай став загальновідомим завдяки пригодницькому роману чеського письменника Івана Ольбрахта «Микола Шугай – розбійник», вперше виданого 1933 року. А ось в Україні його майже забули.
Що ж стосується Олекси Довбуша, то він просто найбільш відомий серед опришків. Олекса почав опришкувати 1738 року разом із братом Іваном. Але ми не станемо переповідати його історію, бо вона загальновідома.
Отже, історія опришківського руху налічує принаймні 423 роки! Як вам така тривалість повстань? Жоден народ світу не зможе навести приклади настільки тривалого повстанського руху. Карпати з околицями – вони ж великі, заховатися є де. Загони опришків у різні часи нараховували від кількох осіб до десятків тисяч. І якщо на початку їхнього існування використовувалися луки, арбалети, списи, ножі та бартки (топірці), то загін Миколи Шугая нараховував до ста бійців і був озброєний кулеметами та снайперськими гвинтівками.
Мабуть, тому невипадково саме в цих місцях уже в середині ХХ століття виник ще один повстанський рух, відомий як Українська повстанська армія. Існує легенда, що молодший брат Миколи Шугая – Петро – воював в УПА…
Тож, як бачимо, повстанський рух в Україні має давні безперервні традиції і спадкоємність поколінь.