Я ростила сина сама, моя мама трохи допомагала. Чоловік мій працював далекобійником закордоном і одного разу не повернувся, його життя забрала дорога. Я залишилася з Тарасом у будинку, який ми тільки недавно з чоловіком придбали й переїхали.
Йшли роки, хлопчик мій ріс, я вкладала у нього всі сили й душу. Заміж я вдруге не вийшла – я дуже не хотіла, щоб поруч з моїм сином був якийсь чужий чоловік, він би не зміг полюбити мою дитину як свою рідну. Та й сваталися до мене періодично якісь недолугі чоловіки – той за комір закидає, той мало заробляє. Краще вже самій.
Син здобув вищу освіту, переїхав жити в обласний центр, купив там собі з часом двокімнатну квартиру. Що вихідних їздив до мене, допомагав у всьому, спілкувалися з Тарасом як у старі добри часи, поки він був маленьким.
А потім у 28 років син зустрів Лесю цю. Два роки вони зустрічалися, стали жити разом. Тарас почав до мене приїздити раз на місяць або й того рідше. Добре, що я все таки не самотня в нашому містечку, маю рідних і друзів, бо інакше би мені було дуже важко й одиноко.
І ось вони вирішили справити весілля, невеличке, в місті в ресторані. Тарас запросив 15 чоловік своїх друзів і нашої рідні, зі сторони нареченої теж було чоловік 20. Син і невістка одразу поставили гостям умову: дарувати гроші. Тому я розуміла, що подарують їм немало.
І так і сталося, я точно знаю, бо син сам похвалився наступного дня, тому я і мала план з весільних грошей молодих купити нову пралку і дах на сараї перекрити. І звернулася до сина з цим проханням. Та де там, Леся втрутилася і Тарас мені відмовив. Сказав, що з часом і так допоможе мені придбати нову пральну машину і полагодити дах, але пізніше, не зараз.
А з весільних грошей вони вирішили в Карпати поїхати відпочити та щось відкласти невістці на окрему машину. Ось так, розваги важливіше за рідну матір. Мені дуже прикро. І от як тепер ставитися до невістки?
Звичайно я вже зараз, від початку не злюбила свою новоспечену невістку, адже це Леська намовила мого Тараса не дати мені гроші!
Я поїхала додому автобусом наступного дня після весілля, а ночувала з родиною своєї двоюрідної сестри в готелі – син навіть до себе додому не запросив, зате у них ночували батьки Лесі.
І знаєте, що я зрозуміла після всього цього? Що мій син Тарас – вже не мій, що він тепер належить цій хитрій молодій жінці, а я зостаюся на старість не потрібною і покинутою.
Автор – Олена М., Дніпропетровська область
Фото – авторське.