Ярослав повернувся з роботи і побачив ту саму картину, що й завжди – його дружина сиділа в телефоні, вдома був безлад, а на плиті пусто. Добре, що він хоч з хлопцями в ресторані повечеряв, а то знову був би голодний.
– Чому ти знову нічого не робила? – запитав Ярослав.
– Не встигла, бо зранку ходила на манікюр, а потім в косметичний салон. А ти ж знаєш, любий, що сьогодні середа, і дімробітниця буде аж завтра, тому потерпи, – мило посміхнулася Аліна і показала чоловікові свій новий манікюр.
Йому все це настільки набридло, що він готовий був розлучитися хоч зараз. Ярослав тепер генеральний директор на солідній фірмі і впливова та дуже багата людина, але він не забув, звідки він родом, і що сам пробивався з невеликого містечка, з бідної родини, у великий світ.
Ще в університеті він зустрів Аліну, яка була молодшою за нього років на 4. Треба зазначити, що вона і справді була красунею, до того ж, донькою місцевого багатія.
Аліна сама звернула увагу на Ярослава, і стала приділяти йому знаки уваги. А потім першою запросила на побачення.
Ярослав закохався, але не в її гроші, а в неї саму, мріяв, як у них з Аліною народяться дітки і буде справжня сім’я.
Та дітей Аліна якраз і не хотіла, бо вважала, що це може вплинути на її фігуру – не для того ж вона через день в спортзал ходить.
Їй значно цікавіший був її зовнішній вигляд, ніж те, чи вдома у них чистота, і чи є що їсти. На ці потреби у них була людина, яка приходила до них три рази на тиждень, і все робила.
А коли Ярослав злився, Аліна завжди йому казала, що вона не для того заміж вийшла, і що її основне завдання – бути красивою, щоб чоловік не. захоплювався.
За таких умов і любов, і захоплення для Ярослава швидко минули, і він сам подав на розлучення. Оскільки до цього часу він вже непогано доробився, тож при розлученні віддав Аліні половину їхнього майна, і сказав, що на цьому все.
Аліна не розуміла, чому чоловік так вчинив з нею, тому була впевнена, що він до неї приповзе і ще проситися буде, щоб вона його пробачила.
І яким же було її здивування, коли вона почула, що Ярослав став зустрічатися з однією жінкою з бухгалтерії. Вона була розлученою і мала двох дітей-школярів.
– І що, ти проміняєш мене на цю сіру мишку? – здивовано запитала Аліна у свого колишнього чоловіка, бо була впевнена, що так не буває.
– Насамперед, її звати Ольга. І вона прекрасна людина, яка має чудову, світлу душу, але тобі цього, напевно, не зрозуміти, – спокійно відповів Ярослав.
– Ти що, купився на її борщі? Зараз же все в ресторані можна замовити, і це буде значно смачніше.
– Значно смачніше, Аліно, коли кохана дружина чекає тебе вдома з вечерею, і ти знаєш, що цей борщ приготований саме для тебе з любов’ю. Чоловікам теж потрібна любов і турбота, і Ольга змогла все це мені дати.
– А діти? Ти готовий годувати і ростити двох чужих дітей? – не вгавала Аліна.
– Так, готовий. Діти – це радість, – запевнив колишню дружину Ярослав.
Невдовзі Ярослав одружився з Ольгою, і разом з дітьми вони переїхали в його шикарний заміський будинок. А потім, у них з’явився ще спільний синочок.
А Аліна, тим часом, і досі ходить по салонам краси, бо впевнена, що краса для жінки – то найважливіше. Щодо Ярослава вона також впевнена – він сам до неї прийде і буде проситися, щоб вона його прийняла назад.
А яка ваша думка? Хто правий в цій ситуації? І чи повернеться Ярослав до красуні-Аліни?
Фото ілюстративне.