З Іриною ми товаришуємо вже більше сімнадцяти років. Наша дружба дійшла до такого рівня, що ми можемо виручити одна одну у будь якій ситуації.
Моя подруга, коли в мене, то почувається, як вдома. Ірина знає, що де в мене лежить на кухні, а все тому що я неодноразово просила подругу, чи то посидіти з моїми дітьми, чи допомогти мені, як є потреба, при великому застіллі.
Так склалась доля в подруги, що вона виховує дочку сама, чоловік Ірини хворів на важку недугу яка й забрала в нього життя.
Весь цей час ми з чоловіком підтримували Іру як могли. А вона нам в замін старалась завжди бути корисною.
Живу я із чоловіком, у власному особняку поблизу міста. Виховуємо ми двох чудових синочків. Живемо ми в достатку, але відразу зауважу, що не розкошуємо.
Майже завжди, як тільки ми сім’єю збираємось на якийсь відпочинок, то Ірина з донечкою їдуть з нами, це вже як традиція.
Та все змінилось десь ще з літа.
По сусідству біля Ірини посилилась сім’я десь приблизно нашого віку. Іра сильно стоваришувалась з сусідкою Зоряною, що я навіть дещо почала ревнувати.
Майже кожного разу при нашій з нею розмові я слухаю історії про Зоряну. Ірина вже рідше почала приходити до мене, мені почало не хватати тих наших дружніх посиденьок.
Потім був час, як я намагалась також потоваришувати з Зоряною, та Ірина якось мене відштовхувала від цієї дружби.
А зовсім нещодавно я запросила Ірину піти разом десь в театр, чи на концерт, та подруга мені відмовила, сказала що цими вихідними немає змоги.
І так сталось, що чоловік купляє нам квитки на концерт, відомого співака. Там я і побачила Зоряну, а потім ще й Ірину. Моя подруга зробила вигляд, що мене не помітила, а Зоряна зухвало посміхалась мені в очі.
Що відбувається, мені важко збагнути… Неодноразово питала у Іри чи не образила я її? Так та завжди відповідає, що ні.
Тоді в чому справа, чому моя подруга після появи Зоряни мене почала сторонитися?
Чому я так різко стала зайвою в її житті? А де ж поділась наша дружба, якою я так дорожила?