Я мама п’ятьох дітей. Сказати, що живеться мені важко, нічого не сказати. Раніше, коли була жива моя мама, то була хоч якась підтримка і допомога, а тепер, хоч вовком вий. Свекруха в мене жінка, яка дбає лише за себе. В неї і снігу зимою не допросишся. На кожне моє прохання допомогти, в неї одна відповідь: “Це ваші діти і мене до них не вмішуйте!” Але і з цим би я якось змирилася, якби не ситуація, яка трапилася на день Валентина!
Знаєте, різне бувало в нас житті.
Я коли була молодою, і коли ще тільки зустрічалася з Володею то думала, що буде в мене тільки двоє дітей. Спочатку так і було, але в кінцевому результаті я молода мама з п’ятьма дітьми.
Старшій Марії сімнадцять, далі Петру дванадцять років, двом Олені та Данилу по сім і найменшій Ані три. Коли ще було двоє дітей, то виходило приділяти час і Володі.
Бувало, що й моя мати допомагала, ми залишали їй дітей і могли кудись поїхати, а тепер немає ні мами, ні допомоги.
Від свекрухи не те, що допомоги, а й снігу зимою не допросишся. А вже як на руках було п’ятеро дітей, то не до романтики було.
Звісно, я не сперечаюся, були спроби і з боку чоловіка і з мого боку, повернути романтику, але з цього нічого не вийшло.
Я згодом і взагалі змирилася, хоч як би я не любила Володю, але мені багато коли бракувало його допомоги. Він то в ліс по гриби, то на футбол з друзями, таке враження, що просто втікав з дому.
Та все-таки іноді в нас були подарунки один одному, це були приємні моменти і вони ніби повертали нас в молодість.
Ось настав день Валентина, оскільки я була завжди з дітьми, то не могла чи вийти купити подарунок, чи просто піти собі в салон краси, тож подарунку в мене не було. Хоча, що там казати, іноді я навіть не завжди мала сили голову мити.
Та попри все я приготувала улюблену страву чоловіка і прихорошилася.
Володя мені подякував за їжу, але сам нічого не подарував. Я думала змиритися з тим і довгий час не хотіла брати то до уваги, але все-таки вирішила поговорити з чоловіком.
І хоч спливло багато часу після того дня Валентина, я все-таки вирішила поговорити про наші стосунки.
“Ти подивися на себе, я розумію п’ятеро дітей, але можна хоча б голову регулярно мити. Чесно тобі скажу, я з тобою заради дітей, і давно вже тебе не люблю” – сказав мені чоловік.
Я не знала, що робити чи плакати, чи бурю зчиняти, чи що? І просто вийшла з кімнати.
А що б зробили ви? Може маєте якусь пораду, як зберегти сім’ю?
Автор – “АанГа”