Після 12 років стосунків я вирішив зробити пропозицію своїй дівчині. Її відповідь перевернула мене з ніг на голову…
Отримувати таку відповідь дуже неприємно, особливо після стількох років зустрічань. Я хотів нарешті перейти на новий рівень наших стосунків та створити сім’ю, але для Миросі головнішим постало інше питання – гроші!
Цілих дванадцять років я був впевнений, що Мирося, якій скоро виповниться тридцять п’ять, саме та дівчина, з якою я хочу прожити все своє життя. В мене щодо цього не було сумнівів. Але я пропустив одну річ, а саме те, що я явно недостатньо хороший для неї, і вона має зовсім інші пріоритети в житті, ніж я.
Разом з Миросею ми об’їздили свого часу пів-Європи. Ми впоралися зі складними ситуаціями, наприклад, коли наші документи вкрали в Німеччині, або коли кілька років тому не стало моєї мами.
Я завжди знав, що Мирося поруч зі мною, і я міг на неї покластися. Вона мені дуже подобається, і я хотів би провести з нею своє життя. Сам факт того, що ми прожили разом понад дванадцять років, щось та й значить.
Однак для більшості моїх знайомих було дивним те, що ми ніколи не жили разом. Мирослава має власну квартиру, я теж. Проте це нічого не значило. Останні сім років я готував своє улюблене м’ясо на кухні у Миросі, у мене був свій гардероб, своя зубна щітка, і це було все одно, що ми жили разом, з тією лише різницею, що я інколи їздив додому.
Але останніми місяцями я зрозумів, що хочу від життя трохи більше. Я хочу жити з Миросею, я хочу жити з нею і створити сім’ю, я хотів би постаріти з нею, і тому в голову прийшов єдиний можливий варіант. Я повинен одружитися з нею.
Ось чому я придумав ідеальний план, де і як я зроблю їй пропозицію. Я забронював для нас столик у романтичному ресторані, і під час романтичної музики, я це зроблю. Я хотів, щоб Мирося вийшла за мене заміж.
Я купив гарну каблучку з діамантом та шикарний букет її улюблених квітів і був майже впевнений, що кохана не зможе мені відмовити. Особливо через стільки років. Але Мирося не перестає мене дивувати. Коли я нарешті заговорив тремтячим голосом, вона сказала – ні.
“Це дуже мило з твого боку, але я не думаю, що ми готові до такого типу відносин. Я була б не проти, якби між нами все було так, як раніше”, – сказала вона мені, коли я стояв на одному коліні і з такими очима, наче мене хтось облив холодною водою.
Я не міг повірити, що ми обоє бачимо своє майбутнє по-різному. Я хочу сім’ю та діток, а Мирося хоче бути впевненою, що в нас достатньо грошей, і вона не буде за це хвилюватися…
Це мене засмучує. У мене є два варіанти: або я розходжуся з Мирославою, або я залишаюся з нею, поважаю її бажання та сподіваюся, що вона з часом змінить свою думку. Але мені вже за тридцять, я хочу мати певність у своєму майбутньому житті.
Що мені робити? Я працюю і заробляю не погано. Але виявляється, для Миросі цього недостатньо…
Я ніколи б не міг подумати, що опинюсь в такій ситуації…