Ми з чоловіком Миколою разом уже 9 років, підростають дві донечки. Та наші проблеми йдуть корінням ще в часи, коли ми лише зустрічалися. Батьки тоді дуже наполягали, щоб ми скоріше одружилися, забороняли мені стосунки поза сімейним статусом.
В той час Микола дійсно не говорив зі мною про сім’ю, не знайомив зі своїми батьками. А ще він не працював, бо на просту малооплачувану роботу йти не хотів, а гідну знайти не міг. А ще він в той час ще навчався.
Але й він сумнівався в мені: якщо у Колі виникали непорозуміння з моїми батьками, то я ніколи його сторону не приймала. Вважала, що в ньому причина. І все ж ми побралися.
Пройшли роки, я чоловіка досі дуже люблю. Коли я народила першу донечку, перший рік ми з чоловіком жили нарізно: я у батьків, а він у іншому місті працював.
Ось тут у моїх батьків і почалися претензії, які вони висловлювали тільки мені: то чоловік мені не допомагає, то він їм не допомагає, то він не достатньо допомагає, то у нього не серйозна робота, то мало грошей привозить.
Вони й досі після нього все в господарстві переробляють, бо вважають, що він робить все не достатньо добре. Ось тому Коля і не хоче спілкуватися з моїми родичами, і я тепер із ними теж майже не бачуся.
Але я вважаю – головне, що мені з ним добре і особисто у мене до нього немає питань. Він хороший чоловік і батиько. Ми купили квартиру, живемо, працюємо.
І заради батьків якось міняти свого чоловіка я не хочу. Батькам просто кажу, що він такий який є і з ним мені добре. Як я вже сказала, ми давно стали жити самостійно своєю родиною. Лише у гості приїжджали на кілька днів до батьків.
Але тепер сталася серйозна суперечка, і чоловік не хоче з’являтися у будинку моїх батьків зовсім. А суть проблеми така: моя мама спілкувалась з нашою меншою донькою, а ми з Миколою були в іншій кімнаті.
Даринка заплакала. Виявилось, що їй не дозволили поклеїти на крашанки ті наліпки, що вона хотіла. Чоловік сказав, щоб дали їй поклеїти, а мама почала на підвищених тонах казати, що дитина має знати слово «ні». Він розвернувся і пішов. Мама засмутилася.
Прийшов мій тато і сказав, що в цьому будинку він господар і тут його порядки. Ось після цього чоловік пішов і не хоче з’являтися у цьому будинку.
Мені так важко з ними всіма. Що мені робити? Я хочу, щоб вони все обговорили разом або взагалі вдали, що нічого не було. З батьками я поговорила, і вони заспокоїлися. Чекають на Миколу в гості. Але чоловік не бажає приходити. Для нього це – визнати поразку. І я його розумію.
Але щось же треба робити? Не хочу, щоб вони н спілкувалися! Коля каже, що проблема в тому, що мої батьки його не сприймають як головного в нашій родині. Але хіба в цьому тільки я винна? Адже вчинки показують самі, хто глава сім’ї. А тепер і я така-сяка!
Чоловік вважає, що насправді я з батьками не поговорила. Як мені бути? Я його дуже люблю і батьків також люблю. Не хочу, щоб вони отак ставилися одне до одного. Вважаю, що в родині має бути мир і лад.
І як мені тепер довести свою відданість чоловіку? Як вирішити цю ситуацію? Як пояснити батькам, що він головний? Як поводитися? Як любити всіх і щоб всі були щасливі?
Фото – авторське.