На наше весілля моя свекруха прийшла вся в чорному і навіть на волоссі була якась брошка і також такого кольору. Але і це я б пережила, якби не хустина, яку вона накинула мені в церкві під час вінчання.
Ангеліна Василівна мене відразу незлюбила. Я не з багатої сім’ї, як її старша невістка. Вона ж хотіла, щоб її молодший син, який вивчився і вже працював юристом, одружився на рівні, а тут я, звичайнісінька медсестра, як вона любила наголошувати мені при зустрічі.
Але незважаючи ні на що, ми з Мирославом надумали відгуляти весілля. Я в той час вже була при надії, тому виходу іншого не було. До весілля ми рік часу жили разом.
Зі свекрухою я зустрічалася до весілля дуже рідко. Ну не любить мене ця людина, то чого я буду нав’язуватися. Зі старшою невісткою в неї хороші відносини. Разом з Лілею вони і по магазинах ходять і по салонах краси.
Тому коли наближався день весілля я трішки нервувала, але, як і кожна наречена в цей день.
Моя мама була в бежевій сукні, вони з татом нас благословили і на очах батьків я побачила невинну сльозинку. Свекруха ж зі свекром до благословення з хлібом і сіллю підходили так, що їх чули за кілометр.
Ангеліна Василівна заводила так, наче хтось в цей день на небеса відправився. Але найдивніше, що з ніг до голови ця жінка була в чорному, як і свекор, але він чоловік, костюм, це нормально, бо хоч сорочка біла була.
В свекрухи навіть на голові була брошка невеличка і також чорного кольору.
Я не зважала, бо не хотіла псувати собі настрій.
Та таки вона мені його зіпсувала. Коли ми в церкві вінчалися, то під час одного обряду, свекруха має на голову невістки положити хустину.
Ви не повірите, але кінці цієї хустини були чорними. Коли вона її витягла з пакету, я подумала, що там мереживо якесь сіре, але коли вона накрила мою голову, то на фоні білосніжної сукні чітко виднівся чорний край.
Я не знаю, щоб це мало означати. Навіть боюсь подумати, що ця жінка здатна на щось “чорне”.
Я в гості до них не ходжу, хоч вона через сина мене запрошує. Онука вона бачила один раз. Я не хочу з цією жінкою мати нічого спільного.
Я ходила до священика, сповідалася і сам отець мені сказав забути і жити звичним життям. В мене хороший чоловік і синочок і я молю Бога, щоб всі ми були здорові!
А як би ви реагували на таку поведінку свекрухи?
Автор – КАРАМЕЛЬКА