Мій чоловік був не потрібен ні рідній матері ні двом сестрам. Лише спадок батька змусив їх задуматися.
Мій Вадим народився у матері без шлюбу, так вийшло. Багато їй допомагали батьки, сиділи з внуком, поки та закінчувала навчання і шукала собі чоловіка.
І ви знаєте, Віра Павлівна знайшла.
Петро Олексійович не побоявся взяти Віру за дружину з дитям на руках. З часом в них з’явилися спільні діти. Сестра Люба і наймолодша Ірина.
Як мама так і сестри недолюблювали Вадима.
– Десь я і твої сестри такі білолиці, а ти смуглявий, чисто як твій батько. Це ж треба було все найгірше в нього успадкувати, – говорила мама.
– Це наш тато! Чого ти біжиш з нами його з роботи зустрічати?, – обурювалися дівчата.
Лише Петро Олексійович з теплотою відносився до Вадима. Він ніколи не ділив на “своїх і чужих”.
Петро Олексійович мав “бізнесменьку жилку”. Він ніколи не здавався. Якщо один бізнес не йшов, він розпочинав інший. Таким способом він і став дуже успішним в бізнесі. Після цього дівчата ще більше робили так, щоб брату нічого не перепадало, бо це ж не його тато.
Коли Вадим зустрів мене, то свекруха лише сказала: “Ну нарешті, він покине наш дім. Ви дорослі, робіть собі що хочете. Ми маємо ще дівчат на ноги ставити.
Ми пішли жити на орендовану квартиру.
Зі свекрухою я не часто зустрічалася. Вона після розписки викреслила сина зі свого життя. Було таке відчуття, що вона його соромиться.
А ось Петро Олексійович в нашому домі був частим гостем.
Він і грошенят нам підкидав і багато Вадима вчив, як стати успішною людиною.
Так і вийшло, що мій чоловік за порадами батька, а так він його називав, відкрив свою фірму. Поки дівчата про це не дізналися, все було добре, але одного дня, правда таки просочилася.
Того дня моя свекруха вперше переступила поріг нашої квартири.
– Ти не можеш бути власником фірми в той час, як мої зяті працюють на Петра Олексійовича. Так не чесно.
В цей момент в квартиру зайшов і мій свекор.
– Не чесно все життя на моєму гаманці висіти. Та наші зяті і пальцем не поворухнули, щоб стати самостійними. Вадим же в мене вчився і досяг тих висот, на які заслуговує.
– То наші дівчата ні на що не заслуговують?
– Кожен має те, що заслужив і крапка.
Час минав, ми придбали красивий особняк, який я обсадила квітами, які потім і стали моїм власним бізнесом. Вадим гарно стояв на ногах.
Та одного дня ми дізналися, що Петро Олексійович занедужав. Кожному з дітей він подарував по шикарній двокімнатній квартирі, а свій бізнес переписав на мого Вадима.
Ви собі не уявляєте, як на це реагували сестри і сама мама. І оскаржували і просили, та нічого в них не вийшло.
Свекра вже з нами немає. Свекруха моя живе в своїй квартирі із молодшою дочкою і онучкою. Ірина розлучилася і вона з цим не впоралася.
Ось так буває в житті, коли рідні діти не заслужили в батька нічого, а ось мій Вадим, людина з добрим серцем, отримала все. А все це через те, що був він наполегливим і не здавався, як і його батько.
Автор – КАРАМЕЛЬКА