Я навіть не знаю, як таке оце може бути – це я про ту ситуацію, у якій опинилася. Я зовсім не хочу, щоб мама чоловіка жила з нами у нашій новій київській квартирі!
Ми з чоловіком з 17 років разом, самі на заробітки їздили, купили квартиру, оформили навпіл. Я з інтернату, а його батьки нам нічим не допомагали, бо мають ще двох менших дітей.
Я виросла в інтернаті, бо рано залишилася сиротою. У нас був хороший заклад, який навчив мене долати всі труднощі і вірити у власні сили. Але зараз я не знаю, як справитися з цією проблемою, адже це мама мого чоловіка!
Познайомилися ми з Ромою, коли навчалися в технікумі, потім разом вступили заочно до університету, почали жити на орендованій маленькій квартирі і працювати.
Ми хотіли самостійно міцно стати на ноги, тому на 5 років поїхали на заробітки і привезли гроші на власну квартиру.
Розписалися, купили і оформили навпіл житло, стали жити. Народилась донечка Мія, їй зараз три рочки, а нам вже добре за тридцять.
Брат і сестра чоловіка також давно виросли, сестра поїхала навчатися закордон і там вийшла заміж, а брат привів дружину жити в будинок до батьків, тобто до моїх свекрів.
І от моя свекруха Ірина Леонідівна не мириться з молодшою невісткою і зачастила до нас в Київ в гості нібито то огляди ц лікарів пройти, то з Мією мені допомогти.
Я працюю з дому, і дитина, особливо коли не ходить в садочок, іноді справді мені заважає.
Але тепер, коли свекруха осіла у нас і нікуди не їде вже пів року, я упевнено можу сказати, що краще би обійшлася без її допомоги.
А сталося таке тому, що свекруха знайшла в Києві роботу – прибирати в кількох знайомих родинах.
Вони зі свекром, бачте, ремонт хочуть робити, тому вона й вирішила теж підзаробити, а заразом і не плутатись у чоловіка, сина і невістки під ногами.
А у нас і Київ можна подивитися, і працювати і ніхто тобі права не качає, бо в мене мʼякий характер.
5.30 ранку – мама чоловіка вже на кухні, смажить якісь грінки чи напівфабрикати, бендерики чи ще там щось. Начадить мені на всю квартиру, і йде на роботу.
А я з Мією і не їм такої їжі зранку, хіба що Роман трохи зʼїсть, а решту тихенько на контейнер виношу.
Ще Ірина Леонідівна дуже любить прибирати у нас і перекладати речі, начиння на кухні і навіть одяг в наших шафах. Мені це дуже не подобається, але Рома каже, що не треба конфліктувати з мамою, мовляв, вона рано чи пізно поїде.
Але Рома на роботі, а я з нею часто вдома, вона сидить поруч, коли я працюю в мені від цього дуже не комфортно.
А якщо йде на кухню щось готувати – то знову ж щось своє, мене навіть не питає, каже що вона краще знає, що любить Ромчик.
Тобто, як такої великої якоїсь проблеми і нема, але мені дуже не затишно стало у себе вдома, хіба це нормально?
Я навіть не знаю, як таке оце може бути – це я про ту ситуацію, у якій опинилася. Я зовсім не хочу, щоб мама чоловіка жила з нами у нашій новій київській квартирі!
А як мені захистити кордони моєї сім’ї і власні- я й гадки не маю, підкажіть будь ласка, як мені поводитися і як діяти? Всім буду вдячна за поради!
З повагою, Олена М.
Фото – авторське.