Чоловіку на роботі дали два квитки в театр. Я, чесно вам скажу, вже “сто років” там не була. Тому коли Орест подзвонив і спитав, чи підемо чи ні, я відразу ж сказала, що так.
– А з Михайликом хто посидить!
– Я щось придумаю. На крайній випадок завеземо до твоєї мами.
Чоловік мені довірився і взяв запропоновані квитки, до того ж, вони були геть безкоштовними. Ну чому б не скористатися таким шансом?
Я спершу зателефонувала своїй сестрі, вона ж і кума наша, але Оля нас не виручила, бо мала на вечір інші заплановані справи.
Ось прийшлось і телефонувати до Орисі Тарасівни, мами Ореста, що живе одна в нашому місті тільки на іншому його краю.
– Орися Тарасівна, доброго дня! Тут така справа, квитки “халявні” нам перепали в театр. Чи не могли б ви сьогодні три годинки посидіти з онуком?
Нашому з Орестом сину два рочки. Він спокійна дитина і з ним немає ніяких проблем.
– Я його нагодую, він буде виспаний і капризувати не буде. Ми просто так давно не були в театрі.
Орися Тарасівна з відповіддю не забарилася і була вона не на мою користь.
– Звісно, що шкода, щоб квитки прогоріли. Я з онуком сидіти не буду, бо сьогодні магнітні бурі і мені голова розколюється. Але знаю як врятувати ситуацію, ще й грошей підзаробити. Нехай Орест йде в театр, бо йому потрібно відволіктись від роботи в офісі. А ось твій квиток можна комусь за гроші запропонувати. Ви ще мені дякую маєте сказати, за таку ідею!
Ось вам і відвідали з чоловіком театр…
Свекруха ніби й добра, але, виявляється, не для всіх. Головне, щоб син від офісу відпочив, а мені для чого відпочинок? Я ж з дитиною цілими днями сиджу…
Ось такі бувають свекрухи…
А що би ви мені рекомендували зробити в такому випадку?
Автор – КАРАМЕЛЬКА