Ми одружилися з Максом всього рік тому, хоча нам обом вже трохи за 30. Отже, попри вік, ми – молода сім’я без дітей поки що – не поспішаємо. Обоє працюємо, кохаємо один одного, налагоджуємо побут.
Але раптом мама Макса вирішила що нам дуже дуже треба дитину – ще на вчора, а ще я виявляється дуже мало годую чоловіка, йому вже скоро дрібні монетки в кишені треба сипати, аби вітром не знесло. І почалося моє нинішнє веселе життя.
Та і до нашого весілля у Людмили Олександрівни не було інших розмов і запитань, окрім як про дітей. Коли я подарую їй онуків? А може, спочатку дитинка, а весілля вже потім буде?
Та ж вона, Людмила Олександрівна, готова сидіти з малюком хоч цілодобово. І так далі. Вона не тільки мені це говорила, а й Максиму, але він лише відмахувався.
Нас це на стільки у якийсь момент втомило, що Максим заборонив будь-кому запитувати нас про дітей. Як буде, так буде. На якийсь час всі заспокоїлися.
Але вже після нашого весілля Людмила Олександрівна знову взялася за своє. Але тепер її турбує не лише питання онуків, які мають буди вже на вчора. А ще, виявляється, я дуже мало годую чоловіка, йому вже скоро дрібні монетки в кишені треба сипати, аби вітром не знесло.
І моя дорога Людмила Олександрівна почала приходити до нас додому раз, а то й кілька разів на тиждень. Приносить каші, котлети, картоплю, рагу, вареники, пиріжечки.
– Все своє, сама робила! – любить казати свекруха. І Макс, я вам скажу, просто наминає все це. І гардероб йому потрібен вже новий.
Сама ж я готую собі більш легкі і корисні страви. А якщо чоловік приходить пізніше, ніж звичайно, та ще й хоче їсти – замовляю доставку. І довгий час така схема працювала, а мене все влаштовувало.
Але зараз я бачу зміни у поведінці чоловіка і навіть у зовнішньому вигляді. Через мамину домашню кухню він став помітно повніти, купує зараз інші речі. Адже йому ще немає 35 років!
А цей запах в квартирі постійно! Адже гарячі супи чи котлети одразу в холодильник не поставиш. Отже кухня наповнюється всіма ароматами, якими тільки може, доки страви не охолонуть. А потім і холодильник починає випромінювати запахи. Не дуже приємно, скажу я вам.
Я просила Максима зупинити свою матір і перестати наминати голубці з варениками на ніч. От і отримала: він почав ходити до неї особисто і під’їдати там таємно від мене.
Через півроку такого режиму я йог не спізнаю – вже бачу. Тому зустрілася я зі свекрухою, щоб чемно поговорити, як жінка з жінкою.
Та краще я б цього не робила. Зустрілися ми в кафе, випили кави, побалакали про різне. Ну от я і спробувала завести тему про те, що Максиму так її допомога не йде на користь.
А Людмила Олександрівна мені й каже, мовляв, так, він ходить до неї, своєї матері, просто трохи перекусити. І вона не бачить у цьому нічого такого, якщо він «вдома не наїдається».
І тільки я хотіла заперечити, що її син уже дорослий чоловік і тепер я відповідаю за його раціон, вона додала ще дещо. Каже: «Які вже діти, коли чоловік не їсть досита».
Я аж отетеріла. Делікатно спробувала закінчила нашу зустріч.
Що буде далі – я не знаю. чесно вам кажу. Ми живемо з Максом разом, хоча я знаю, що час від часу він ходить до своєї матері поїсти пиріжків. Скажіть мені, будь ласка, хіба це нормально, і що мені з цим робити?
Фото – авторське.