– О, баба вже прийшла, – сказала невістка до мого онука і усміхнулася, а мене аж перетрусило. Ну яка я їй баба? Я Тамара Василівна, і вона завжди так до мене зверталася, а тепер, коли ми через вимушені обставини почали жити разом, я стала для Юлі “бабою”.
Мені це неприємно чути, тому вирішила спитати у вас поради.
Ще після весілля ми з Юлею домовилися, що я ніяка їй не мама, бо я цього не розумію. Я для неї Тамара Василівна. Так само невістка зверталась до мого чоловіка. Олег не рідний батько Бориса.
Він мій другий чоловік і для Юлі він був Олег Андрійович.
Так ми і жили багато років. Але дещо змінилося в ставленні невістки з того часу, як ми почали жити разом. Це не на завжди, просто так склалися обставини, що ми з’їхалися всі під один дах.
Живемо ми в мирі. Юля гарна господиня, мама і дружина для мого Бориса. В них росте синок, якого я обожнюю і часто проводжу з ним свої будні.
Але появилась одна ситуація, яка мане сильно дратує. Річ в тім, що тепер для Юлі я не Тамара Василівна, а бабуся.
Але я їй ніяка не бабуся. Я як була Тамарою Василівною, так і залишилася. Я бабуся для єдиного мого онука.
Але Юля все говорить до мене через сина.
– Матвійку, клич бабусю вечеряти! Матвійку, покажи бабусі свій малюнок. Матвійко, заспівай бабусі пісеньку, яку ми вивчили.
Але навіть це ще пів біди. Недавно вона зайшла в мою кімнату постільне перебрати і каже: Так, бабуль, поки ліжко не застеляйте, я постіль заміню.
І ще такі були ситуації неприємні. Я бабуся для Матвійка, але не для невістки. Не хочу сину про це говорити, бо той працює на важкій роботі, щоб він ще за це не хвилювався. Але чесно, мене це злить.
Як пояснити Юлі, що я не баба, а Тамара Василівна, та так, щоб вона не образилася?
Автор – КАРАМЕЛЬКА