Uncategorized

Заміж я вийшла за чоловіка з різницею у віці в 32 роки. Після того, як я вперше з ним на джипі приїхала в село, люди мали що тиждень пліткувати. Олег удівець, має дорослих дітей, але і я подарувала йому синочка. Так, він воліє лежати на дивані, ніж кудись їхати, але це не є для мене перешкодою. Я беру сина і мандрую в любий куточок світу. А ось мої однолітки в той час рахують копійки на кусок хліба. Я б ту красу і молодість ні за що не проміняла на свого Олежика. Так, в нас немає тої любові, але хіба вона важлива?

–  Ой, та ти доперебираєшся, що так в дівках і засидишся, – казали мені односельчани, коли я з навчання приїжджала до батьків.

Я ще зі школи знала, що якщо і вийду заміж, то точно не через кохання, а за вигодою – фінансовою вигодою.

Мої батьки жили бідно, завжди рахували кожну копійку. Я часто доношувала одяг і взуття за старшою на два роки двоюрідною сестричкою.

Ось тому я сказала собі, що мої діти так жити не будуть.

Після навчання я працювала в музичній школі, викладачем фортепіано. Власне там я і познайомилася з Олегом Степановичем, як я його спершу називала.

Олег був удівцем, мав вже доволі дорослих дітей. З першого погляду було зрозуміло, що це не бідний чоловік. В нього крута автівка, красива сорочка і охайна борідка.

Спершу була кава, згодом милі зустрічі і ось я наречена. Різниця у віці в нас 32 роки.

Коли я вперше приїхала з ним в село, то людям було про що говорити певне з тиждень.

Так, говорили про різницю, та їх я і не слухала, бо такого цікавого і насиченого життя в мене ніколи не було.

Признаюся відразу, я не кохала Олега і ніколи не покохаю, але мені з ним добре. В нас росте син, якого тато обожнює.

Розкажу ще два слова про наше весілля. Ми були чи не перші, де на церемонії була велика арка з живих квітів, а ресторан ми обрали один з найдорожчих в нашому місті. Такого “шику” ще ніхто не бачив і не чув. Я відчувала заздрісні очі повсюди.

До весілля люди обговорювали, що я доперебираюся, а після, що вийшла заміж за дідуся через гроші.

Я дивлюсь на своїх однокласників і мені стає зле. В них молоді чоловіки, але погляд очей все розказує, вони бідні і не мають за що купити собі кусок хліба.

Мені ж Олег на день народження подарував приміщення, де я відкрила свою музичну школу.

Так, мій чоловік не хоче нікуди йти. Він воліє у вихідний просто полежати на дивані. Але я з цього не хвилююся. Ми з сином мандруємо куди хочемо і без Олега.

Якби мене хтось спитав, чи хотіла б я молодого і симпатичного чоловіка, але без грошей, я б відповіла категорично – ні.

Свого Олежика я б ні на кого не проміняла.

А ви любите свою половинку? Чи б не змогли жити без любові?

Чи погоджуєтесь з моєю думкою.

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела. Роміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання на LikeMe заборонено.