Лишилися ми з сестрою Валентиною без батьків вже дорослими жінками. Дістався нам у спадок чималий батьківський будинок. Я в ньому жила з родиною, доглянула батьків. Довелося нам з чоловіком брати кредит на три роки, аби виплатити Валентині її частку.
І ось – добридень, сестричко! – Валя на моєму порозі і хоче щоб я виконала її умови. Та про все спочатку розповім і прошу вашої поради, дорогі читачі сайту.
Словом, від батьків нам із Валентиною залишився будинок у селі. Хороша будівля з якісної цегли, а найголовніше – це пам’ять. Спогади про щасливе дитинство, про маму з татом. Я залишилася в ньому жити, чоловік прийшов до мене, ми доглянули моїх батьків.
Сестрі ж ми вплатили її частку. Я погодилася на всі умови, звичайно, з нею ми нічого офіційно не підписували. Кому ще вірити, якщо не найближчим? А виявилося, дарма я така довірлива й наївна.
Жили ми з сестрою кожна своїм життям, іноді вона тільки приїздила з міста до нас в гості. А потім раптом розлучилася з чоловіком. І сестра опинилася у мене вдома. Та тільки у нас ще живуть донька з зятем і донька при надії двійнею.
Валентина, не дивлячись на це, почала вимагати у нас куточка в «її власному домі». Уявіть собі сільську хату, купу народу, а в центрі всього цього – доросла жінка, що не знає, як їй далі жити своє життя.
З фотографією нашої родини в рамці волає, що її обдурили, виставили і залишили ні з чим. Що її власна сестра не пускає на поріг, відібрала житло.
В селі люди стали більшість на бік Валентини. Ось так. Тепер я зла старша сестра брат, яка жене сестру з рідних стін. Моя дочка – мешкає на чужій території і намагається збудувати своє щастя на тіткиному нещасті. Її чоловік – я навіть не знаю, просто хліб у нас дарма їсть.
Але жити Валентину ми до себе не пустили. Але тепер не знаю, що і робити. Може до суду піти? Але тоді я програю, ми офіційно нічого не документували. Що ж робити мені, як розібратися з сестрою? Може, тут хтось з вас щось слушне порадить, буду щиро вдячна.
Фото – авторське.