Схожої історії немає у жодних ваших знайомих, я упевнена. Тому розповім свою ситуацію і попрошу поради.
Я розлучена і сама виховую п’ятирічного сина Богданчика. Батьки в іншому місті, тож доводиться справлятися самотужки. Але матеріально у мене все добре. Колишній чоловік платить аліменти на малого і оплачує дитячий садок і дає гроші, щоб заправити машину.
Матвій розуміє, що я не тільки їжджу на ній роботу, а й дитину в садок відводжу, до магазину за покупками їжджу. Сама я теж працюю, ще й підробітки є у вихідні вдома за комп’ютером. Сломом, кручуся, як можу, бо життя в Києві не дешеве.
А тепер до суті. Коли я розлучилася, всі родичі засуджували мене, що я не простила чоловікові стрибок в гречку. Моя двоюрідна сестра вийшла заміж, одразу народила дитину, взяли іпотеку, тому її мама, моя рідна тітка, говорила про мене, що я невдаха.
Мені було сумно, я перестала з родичами так часто спілкуватися, як раніше, а мамі доводилося вислуховувати все це. Живуть вони в одному місті та ще й бабуся з ними, тому мама часто буває в сім’ї тітки.
І ось учора дзвонить мені мама, розповідає, що у тітки та її доньки дуже великі проблеми і потрібна допомога. Виявилося, що у них боргів на мільйон гривень!
Виявляється, вони мають три кредити. Брали на іпотеку, а потім ремонт, який так і не зробили. Живуть зараз у старому будинку з бабусею та батьками. Квартира не до кінця виплачена, стоїть порожня, бо навіть косметичного ремонту немає, одні бетонні стіни.
Чоловік сестри працює не завжди, заробітку стабільного нема. Моя тітка і її чоловік працюють, але на сім’ю це всього 15 тисяч гривень, і ще й бабусина пенсія. Навіть мінімум не можуть платити банку. А ще на дитину потрібні гроші, хоч і отримують на неї, але це ж копійки.
Я поспівчувала, але мама мене здивувала, запитавши, чи не можу їм допомогти. Чим і як? Я сама з дитиною, великих грошей не маю. Трохи стараюся відкласти на майбутнє, але це не суттєві суми.
Мама побідкалася і незадоволена поклала слухавку. Того ж дня дзвонить мені тітка. Я вислухала її і сказала, що знаю про їхню ситуацію, але допомогти нічим не можу. І тоді тітка Тоня видала:
“Продай свою машину і візьми на себе невеликий кредит, допоможи нам. А ми потім, як розрахуємось з нашими боргами, купимо тобі іншу і все віддамо.”
Я з подиву дар мови розгубила. Це ті люди, які не думаючи набрали кредитів, не витративши їх навіть на користь, куплять мені машину? Вони мали мільйон і нічого корисного ного з ним не зробили. Куди ж вони поділи гроші? Я про такі гроші навіть не мрію.
Звичайно, я відмовила. Тітка відповіла, що іншого від мене не чекала. Я розумію, що я прова, але на душі так неприємно, ніби я дійсно мусила допомогти рідним. А ви як гадаєте?
Фото – авторське.