– Весілля будемо планувати лише тоді, коли на подвір’ї буде вистелена бруківка, а в одній із кімнат буде сучасний ремонт, – сказала наша майбутня невістка. – Я хочу, щоб на весільному відео все було гарно, коли наречений з дружбами одягатися буде, а потім і благословення у батьків просити.
Ви собі не уявляєте, яка я була зла на свою ще навіть тоді не невістку.
Живемо ми в селі, господарство хоч і невеличке, але тримаємо. Трохи поля, бо як без своїх овочів.
З чоловіком ми працюємо, але як таких грошей захмарних не отримуємо. Виховали трьох козаків, якими дуже гордимося.
Остап наш середущий син. Старший вже п’ять років тому, як одружився, ми вже і онука маємо.
І ось вже три роки, як зустрічається наш Остап з дівчиною з сусіднього села. Маруся працює перукарем. Живе з бабусею і дідусем, мама вже років десять, як у Варшаві на заробітках.
Я розумію, за мамині кошти вони там повиробляли собі такі покої, що можна очі лишити. Але ми таких грошей не маємо.
Спершу я злилася, чого невістка такі ультиматуми нам ставить.
Сказала сину, що весілля буде тільки після того, як буде бруківка вистелена і хоча б в одній кімнаті сучасний ремонт з сучасними меблями і шторами.
І що ви думаєте, мій син все зробив. За пару місяців на нашому подвір’ї красувалася бруківка. Після Остап взявся за ремонт в своїй кімнаті. Таке повиробляв, що ми за голову бралися. Навіть камін вимурував. Все в таких срібних тонах. Ну краса.
Невістка сама підбирала і диван і тюль і штори.
Я трохи бурчала, бо розкомандувалася вона не жарт, і грошей пішло. А заради чого? Щоб на весільному відео все було, як вона хоче.
І ось з весілля вже минуло три роки. В Остапа і Марії народилась донечка. Ми щасливі бабуся і дідусь.
Молодший син відразу ж перебрався в братову кімнату, ту, що з ремонтом. А я, як тільки виходжу на подвір’я, тішуся, що маю таку невісточку. Якби вона тоді так не закомандувала, то не було б нас цієї краси, бо молодший син не такий трудяга, як середущий.
Живуть Остам з дружиною в її будинку з її дідусем і бабусею. Дуже гарно живуть, бо син мій з руками, як то кажуть.
Тож, дорогі жіночки, як хочуть щось діти робити, нехай роблять. Гірше точно не буде…
Тепер дивуюся, чому тільки на задум невістки я так не красиво реагувала. Але, дякувати Богу, біля Марії я цього не показувала.
Автор – КАРАМЕЛЬКА