– В мене немає дітей від першого шлюбу, тому за аліменти не хвилюйся, всі гроші будуть йти в нашу з Ілоною сім’ю, – сказав за столом Іван. І я і мій чоловік змінилися в обличчі.
– Так ти був одружений? Це ж не припустимо. Ні, ми не дозволимо нашій дочці пов’язати свою долю з таким чоловіком. Ми не дамо вам свого благословення. Ніколи! Запам’ятайте це!, – сказав чоловік а потім піднявся з-за столу і вийшов на вулицю.
Дочка перестала з нами спілкуватися, а недавно ми дізналися, що Ілона з цим Іваном розписалися.
Що ми з чоловіком маємо з дочкою, це словами не описати. Всі родичі тільки те й роблять, що нас обговорюють. Ну як це жити без вінчання в церкві, а найголовніше, без благословення батьків?
Ми з чоловіком віруючі люди. Ми кожної неділі в церкві, так виховували і сина і дочку.
З сином таких проблем немає, дякувати Богу, в нього гарна сім’я, де росте трійко діточок. А ось дочка начудила.
Зустрічалась вона з одним хлопчиком, але ні, щось Ілонці не підійшло.
Ми знали, що хтось в неї з’явився, тому раділи, бо дочці вже 27. Правда, якось підозріло довго вона тягнула зі знайомством, але ми з чоловіком не тиснули.
А коли цей день таки настав, ми й дізналися, що Іван цей був одружений.
– Мамо, тату, вони були молодими. Івану двадцять було. Ну яке там кохання, вони ж ще діти були, не розуміли всієї серйозності.
– Але шлюб то взяли? Взяли! А що тепер з тобою буде? Ми з татом не дозволимо тобі зруйнувати своє життя з розлученим чоловіком. Як би там не було, вони повинні були врятувати свій шлюб.
Зять нас тішить, що в нього дітей немає. Та це плакати треба, а не тішитися, бо можливо, дитинка б скріпила їх союз.
Закінчилося все тим, що Ілона пішла з ним і не давалася чути. Вона навіть змінила номер телефону, щоб ми з татом до них не пхалися.
І ось від сина ми недавно дізналися, що Ілона з цим Іваном розписалися.
Не послухала таки нас дочка і це дуже гірко.
А як би ви віднеслись до того, що чоловік чи жінка у вашу сім’ю потрапили після розлучення?
Як пояснити родичам, що вінчання і весілля в дітей не буде? Як нам тепер з чоловіком з цим взагалі жити?
Автор – Карамелька