Ми разом з Ольгою виховуємо трьох дітей. Я дуже щасливий, бо моя мрія здійснилась. І все б нічого, якби сестра Олі не заручилася. Маруся оголосила всій сім’ї, щоб ми готувалися до весілля і тим самим започаткувала бурю в нашій з Ольгою сім’ї.
Колись Оля дуже хотіла весілля. Але я ігнорував її мрії. Навмисно. Я просто не хочу одружуватися. Я вважаю це непотрібним. Мені не потрібен папір для любові, і ніщо не змінило моєї думки.
– Тарасику, але це не просто папір для кохання. Це жест, який свідчить про те, що ми маємо сміливість бути одруженими у всьому. Це інформація для оточення, що ми сім’я. Що ти обрав мене своєю дружиною, матір’ю своїх дітей, і ти не хочеш, щоб у мене було інше прізвище, ніж у решти сім’ї. І я не кажу про практичні речі”, – сперечалася Оля на початку наших стосунків.
Бажання бути заміжньою жінкою посилилося після народження сина. Але вона мене не зламала. Я не хочу йти до РАЦСу і крапка.
Ми купили спільну квартиру. І наша іпотека здається мені досить сміливою та зобов’язуючою, тому я сприймаю весільні балаканини як плоскі вигуки ні про що.
Ми з Ольгою разом, у нас одна квартира, у нас є дитина, ми разом вже кілька років і всі знають, що ми нерозлучна пара. Мені більше не потрібно, щоб жити. Ольга намагалася зламати мене, і її зусилля були все частішими.
Ми були настільки зайняті появою наших дітей, що Оля навіть не згадувала про весілля. І коли ми одного разу у відпустці заговорили за цю тему, Оля абсолютно спокійно сказала мені: “Знаєш, те, що в нас не було весілля, мене, звісно, засмутило. Але я звикла, мені байдуже. Найголовніше – це наші діти. Я просто боюся того дня, коли вони почнуть запитувати, чому в мене інше прізвище, ніж у всіх вас”.
Після цих слів вона пішла спати. Мені полегшало. Нарешті, ця тема знаходиться на тому етапі, коли ми остаточно відкидаємо її на дальній план.
На жаль, сестра Олі Маруся порушила наш мир. Маруся на три роки старша за Олю і вела досить вільне життя. Вона міняла хлопців, як шкарпетки.
Вона ніколи не виявляла інтересу до дітей і тим більше до партнерського життя. І раптом вона привела свого хлопця до батьків на знайомство. Здається, вони були у стосунках пів року. Хлопець доволі цікавий і розумний, а Маруся сяяла біля нього від щастя.
Одного дня нас усіх запросили до батьків на обід. Діти з нетерпінням чекали зустрічі з бабусею та дідусем, а ми раділи, що нам не потрібно готувати. Ми зібрали речі й о третій годині подзвонили в їх двері.
Маруся несподівано підійшла відчинити нам двері. Ми сіли пити каву, і не минуло й п’яти хвилин, як Маруся зіскочила з крісла. Я маю щось вам сказати, і вона посміхалася від вуха до вуха. Мабуть чекає дитину, подумав я.
“Василь попросив стати його дружиною. Ми запрошуємо вас на весілля!”, – погладила вона нареченого по волоссю.
Я периферійно побачив Олю, яка непорушно сиділа на дивані й була білою, як стіна. А потім ми тільки й чули про те, що вони після одруження хочуть створити сім’ю і побудувати будинок, посадити дерево і подарувати собі і світу п’ятьох дітей.
Оля весь час сиділа нерухомо. Я думаю, що вона закрилася, щоб пережити монолог своєї сестри. Потім пішла в “дамську кімнату” і довго не поверталася.
Як вона потім розповіла мені під час “бурі” вдома, вона там плакала. Відтоді ми постійно сперечалися вдома. Оля сказала, що у нас троє дітей і ми не сім’я.
Але я не хочу, щоб мене штовхали в те, що мене не цікавить. Я не бачу в цьому нічого поганого.
А щоб ви сказали з цього приводу? Невже той штамп в паспорті такий важливий? І якщо так, то чим?