Я навіть не знаю, в храм до священника мені, чи до ворожок, чи ще до кого мені з цією таємницею, що я дізналася! Чи мовчати – рот на замок до віку, чи навпаки все всім розповісти, але що тоді буде – уявити не можу.
А у них же уже двійко діток-погодок, наших онучат! 3 і 4 рочки. І гарні ж діти. Сваха була вдовою, коли ми познайомилися, чоловік її полинув на небо молодим, у 36 років. Та розповім все спочатку.
Я ростила дочку сама. так вже вийшло. Я рано вийшла заміж, прожили з чоловіком 6 років, а діточок небо не посилало. Чоловік і його родичі вважали мене в цьому винною. І він від мене пішов до іншої.
Забігаючи наперед скажу, що в мого колишнього чоловіка так і не було дітей з жодною з дружин, яких він потім міняв одне за одною. Я ж більше заміж не виходила. Але у мене є донечка.
Я тоді працювала, допомагала батькам і складно переживала розлучення. Ні на кого іншого не хотіла дивитися. Але сталося, що сталося – зустріла Дмитра на одному з робочих заходів, виникла між нами іскра.
Молодий, веселий, розумний. Я не не встояла, хоч присягалася собі не закохуватися більше. Та не вийшло. Ми зустрічалися приблизно місяць, а потім я дізналася, що Дмитро одружений, має синочка маленького і дружину.
Я одразу припинила стосунки – це для мене не прийнятно. Про те, що чекаю дитинку, дізналася дуже скоро після розриву з Дмитром, але йому нічого не сказала. Вважала, що не маю права ламати життя його сім’ї.
Я переїхала на інший край Києва – столиця велика, легко загубитися. Та він мене й не шукав. Більше ми не бачилися. У мене росла чудова донечка Даринка.
Я більше заміж не виходила, хоча стосунки і романи мала. І зараз у мене є чоловік, давно розлучений, ми разом вже 3 роки, живемо на дві квартири. Але я не про це.
Пройшли роки. І ось моя дочка доросла і зустрічає гарного хлопця. Зять Тарас мені сподобався, щось рідне в ньому і така своє відчувалося, ніби справді другий синочок.
Весілля діти не грали, просто розписалися і на відпочинок з’їздили в іншу країну. Жили спочатку на орендованій квартирі, потім свою взяли в кредит. Працюють, платять його. Народилося у них двоє чудових діток, ми зі свахою залюбки з ними няньчимося.
І ось недавно таке сталося, що я тепер не знаю, як жити далі і що робити. Сиділи ми у свахи, розговорилися, що не часто буває, і вона показала мені молодого свого чоловіка на світлині.
Сваха була вдовою, коли ми познайомилися, чоловік її полинув на небо молодим, у 36 років. Коли я поглянула на фотографію, мені стало зле. На світлині – Дмитро, батько моєї Даринки.
Всі вони разом на цій світлині – молоді, щасливі, Тарасик маленький. Я тоді не змогла у свахи затриматися, сказала, що терміново пора додому, забула про одну важливу справу.
Було це два тижні тому. І тепер нема мені ні спокою, ні сну, аж змарніла – всі помітили. Я навіть не знаю, в храм до священника мені, чи до ворожок, чи ще до кого мені з цією таємницею, що я дізналася!
Чи мовчати – рот на замок до віку, чи навпаки все всім розповісти, але що тоді буде – уявити не можу.
А у них же уже двійко діток-погодок, наших онучат! 3 і 4 рочки. І гарні ж діти, здорові, на тата і маму схожі. Мої неймовірні, найрідніші онучата. Що ж робити, люди?
автор – Олена К.
Фото – авторське.