– Я так Софії і сказала, що ти мачуха. Як ти могла роз’єднати в такий час батька і дитину?, – питала я у невістки.
– Це наш з Іваном медовий місяць, а не табір для школярів. Невже не зрозуміло?, – відповідала мені зухвало невістка.
Розумієте в чому справа. Мій син розлучений, і в першому шлюбі в нього донька дванадцять років.
Іван про Софію ніколи не забував. Окрім аліментів, які не маленькі, їх десь п’ять тисяч син платить, він часто бере дочку на якісь розваги, чи купує одяг.
В Софії такий вік, що вона всього хоче і я її розумію.
Невістка, нова, правда обурюється, бо це ж сім’ї гроші йдуть в іншу сім’ю. Але вона знала, за кого заміж йшла.
Перша моя невістка Наталка, хороша людина. Вона не довго одна була. На даний час вона з новим чоловіком виховує близняток – двох хлопчиків.
Я розумію, що на Софію вже їй не дуже хватає.
Ось я й прошу Івана, щоб більше приділяв дочці, як часу, так і фінансової підтримки.
Але невістці це явно не подобається.
Юля при надії, але лише перші місяці. Для чого їй гроші, скажіть мені?
Я без нічого на неї зла.
Просто влітку, після весілля Іван з Юлею вирушили у весільну подорож.
Це, звісно, грубо сказано – весільна подорож. Так, десь в Трускавці вони забронювали спа готель і пробули там тиждень.
Але річ в тім, що я прекрасно знала, що Наталка Софію цього року ніде на відпочинок не возила. Але дитині це ж потрібно.
Але коли я сину запропонувала на цей відпочинок взяти і Софію, то Юля на мене налетіла.
– Як ви собі це уявляєте? В нас медовий місяць. До чого тут Софія?
– Як до чого?, – виправдовувалася я. – Вона рідна дочка Івана. Це ти йому ніхто.
Може я й грубо відповіла, але це правда, як не крути.
Правда, Іван не взяв дочку в той Трускавець. Послухав таки Юлю.
Ось я і почала говорити Софії, щоб з мачухою була на сторожі.
Якось цей вислів “мачуха”, почула Юля.
Їй це не сподобалось.
– Ви налаштовуєте дитину Івана проти мене! Я не мачуха, я дружина її тата.
Але вона сама її відштовхує, я вважаю. Якби вона хотіла зблизитися з Софією, то б взяла її в цю спільну подорож.
Наталі б легше було, бо з близнюками важкувато і я її розумію, та й витрат багато, бо тільки підгузки які дорогі.
Ось я і сина почала просити, щоб допомагав більше. Я не раз чула, як Софія жалілася, що не завжди має за що собі в школі булочку купити.
– Як так сильно хочеш допомогти, то давай онучці частину пенсії, – сказав мені Іван.
Уявляєте, це син мені так сказав.
До знайомства з цією Юлею він такий не був.
Боюсь подумати, що буде, коли ця Юля йому дитинку подарує.
Як мені бути? Я з пенсію сильно Софійці не допоможу, але син, знаю точно, міг би збільшити переводи.
Тільки як мені з цим обійти нову невістку?
Автор – Карамелька