Мій чоловік не хоче платити аліменти колишній, і я його підтримую, та що там готова аплодувати йому за це! Так, я розуміла, що виходжу заміж за чоловіка, у якого є діти. І все ж ми з Романом абсолютно праві зараз. Ми не бачимо, куди йдуть його гроші.
Що поганого в тому, що чоловік цікавиться, на що витрачаються дитячі гроші? Він же колишній на дітей щомісяця перераховує 10 тисяч гривень.
Роман третину нашого доходу, платить як аліменти, сума велика, як бачите. Достатньо, щоб діти 7 і 9 років мали все, що треба. Я порахувала якось, так на ці гроші вже можна було машину купити, нехай і не нову, але все ж таки.
А хлопці одягнені не знаю у що, на їжу, коли він їх до нас бере, накидаються, ніби з безлюдного острова. Днями забрали їх у вихідні до себе.
Молодший у зелених бульбах під носом і сльозах каже: “Таточку, у мене зубик болить”. Ми – бігом до стоматолога – і добре б у хлопця з одним зубом проблеми, буває, але там же повний букет, роботи не початий край. Куди вона дивиться?
А колишня постійно просить ще грошей підкинути: то вона придумала їх на дитячу йогу віддати, то якась ментальна математика чи нейролінгвістичне програмування. Їй, мовляв, не вистачає на всі такі хотілки, все мало.
А як їй має вистачати, якщо вона вдруге заміж вискочила, дочку народила, і тепер з новим чоловіком і у вус не дмуть? Сама в декреті, молодий татусь – якийсь старший помічник молодшого менеджера з відповідною зарплатою, а в малечі не те, що коляска, у неї навіть соска – брендова. Звідки, питається?
Колишня мого Романа сама заявляє, що аліменти, мовляв, це зарплата за те, що вона з хлопчиками сидить, доглядає їх. А на одяг та їжу, лікарів, розваги – тато має окремо давати.
Днями взагалі пред’явила, дзвонить Роману і каже:
– Справжній чоловік зобов’язаний не лише забезпечити своїм дітям все необхідне і навіть більше, а й вчити їх шанобливо ставитись до матері. А про яку пошану йдеться, якщо ти навіть занюханого букета мені не приносиш, коли по них приходиш, і кожною копійкою дорікаєш? Щей чеки тобі подавай.
Ось чоловік і шукає спосіб, як їй не платити, бо він не бездонна бочка. Нам теж хочеться жити. Він готовий на хлопців своїх витрачатися – оплачувати рахунки, купувати одяг, платити, за що треба.
Але чомусь повинен мій Роман ще й колишню дружину утримувати, і нового її чоловіка, і чуже немовля. Хіба це нормально?
А він не хоче, і я його підтримую. І те, що просить чеки, розумію. Ми б хотіли бачити якісь звіти та розуміти, скільки йде на хлопчаків, а скільки – на все інше.
А у вас яка думка? Мені буде дуже цікаво почитати коментарі і різні погляди на цю ситуацію.
Фото авторське