Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не було. І моє чуття таки мене не підвело.
Якщо в нашому з Надею холодильнику пісна гречка і кілька, то моя теща не соромиться їсти навіть червону рибу і авокадо.
Прикривається Лідія Тарасівна, що вона свого часу собі на таку старість заробила. Але нас це мало тішить.
Ми з Надею після весілля жили на орендованій квартирі. Моя теща, мама Наді, ще на той час була на заробітках в Італії.
Її навіть на нашому весіллі не було, але то таке, пару євро вона передала, ми і тому подякували. Як сьогодні пам’ятаю, ці гроші ми віддали фотографу, щоб теща мала змогу хоч на світлинах наше весілля побачити.
З дітьми ми не спішили, бо на орендованій квартирі жити не просто.
Теща моя в селі має хатинку, але саме село в незручному місці і до цивілізації далеко.
Саме тому коли вона спромоглася купити собі трикімнатну квартиру, то повернулася в Україну назавжди.
– В моєму віці вже важко на італійського пана працювати, – говорила вона, хоча вік в неї ще не такий, про який так можна казати.
Ми ж з Надею до останнього думали, що вона і нам, хоч однокімнатну, але купить. Та замість цього вона нам запропонувала жити з нею.
Ми від такої пропозиції не відмовилися.
На той час ми з Надею виховували сина, і дружина була при надії другим.
Теща віддала нам найбільшу кімнату, але тільки одну. Вона хотіла, щоб була вільна і вітальня, щоб було де з подружками каву пити.
Але ми молоді, і ось-ось двоє дітей. Нам би дві кімнати пасувало, щоб під дитячу одну. Але перечити тещі ми не стали.
Коли на світ з’явилася друга дитинка, теща на хрестини подарувала ковдрочку і подушку. Ми ж розраховували на більше, бо в той час мене на роботі скоротили. Я то влаштувався відразу на іншу, але платили врази менше.
Грошей не хватало, двоє дітей, одежа дорога і підгузки щотижня купляти приходилося.
Ми економили як могли і теща це прекрасно бачила, але з відкладених грошей і євро нам не дала. Ось що образливо.
Кухня у тещі велика, ось тому вона відразу ж і купила собі додатковий холодильник. Вона готувала собі окремо прикриваючись тим, що таке як ми їмо, вона не їсть.
Ну звісно, бо ми на ті червоні риби грошей не маємо. Що правда то правда.
В той час, як ми на гречці і кільці сидимо, моя теща поїдає авокадо.
Краще б я в її холодильник не заглядав…
Мені дивно, що теща, бачачи, як ми виживаємо, дозволяє собі дорогі продукти, театри і навіть каву на вулиці.
Я б так не вчинив. В першу чергу потрібно про дітей думати. Але це не про мою тещу.
– Я вас в квартиру пустила. Дякуйте за це!, – любить вона нам казати.
Як би там не було, а все це якось не по людськи, я вважаю.
Автор – Карамелька