– Привіт, синочок! Як день пройшов? А я котлеток твої улюблених насмажила, з капустою, все як ти любиш, – протараторила на одному диханні свекруха. Я ж стояла позаду неї, як за шафою, яка не давала й приступити до “її об’єкта”.
Виходить так, що я і зустріти чоловіка нормально не можу. Вітя також дивний, ні, щоб маму відсунути і поцілувати дружину.
– О, котлетки це супер. Я весь день мотався по об’єктах. Голодний, як собака.
Тоді моя свекруха щаслива йде на кухню і обходжує свого синочка. Вона робить те, що раніше робила для Віктора я.
Якби мені хтось сказав, що я буду жити зі свекрухою в одній квартирі, я б не повірила. Ну де ми, а де вона.
Після весілля ми вирішили осісти в столиці. Київ для нас був містом сильних і впевнених в собі людей. Мої ж свекри з Донецької області.
Я раділа, що мені не доведеться бачитися зі свекрухою часто, але, мабуть, сама ж собі накаркала.
Свекра мого вже немає, ну а свекруху після 24 прийшлось забрати. Оренда для неї навіть не розглядалася, бо вона хоче з рідними людьми жити бо чуже місто і одній важко.
В нас своя трикімнатна квартира, двоє синів вже підлітків.
На початку свекруха мені не заважала. Вона не нав’язувала свою думку, не надокучала порадами і не наполягала, як варити борщ краще.
Але так було десь до року часу. На даний час вона освоїлась, аж занадто.
На моїй кухні головна вона. Якщо я хочу щось приготувати за своїм рецептом, то маю прокинутись швидше неї.
З сином вони зранку воркують на кухні, а оскільки замість дверей на кухні арка, я все чую.
Також моя свекруха почала зачиняти двері за сином, коли він йде на роботу і зустрічати його з роботи.
Я тепер не маю права Віктора й поцілувати і побажати гарного дня.
Свекруха його хрестить на дорогу і благословляє, а виглядає це, наче вона якась свята, хоча до церкви ходить лише на Різдво і Великдень.
Віктора все влаштовує, бо це ж мама. А я відчуваю, що здаюсь чи здуваюсь, називайте це як хочете.
Я не знаю, як мені бути. Свекруха просто витісняє мене з моєї ж квартири. Вона догоджає сину і при тому наголошує, що ці котлети чи голубці готувала вона, бо я так, як любить її Вітя, не вмію.
До цього всі ці роки я і готувала і догоджала, ну а зараз не вмію.
Я не розумію, чи то ревність з мого боку, чи що? Як мені поставити свекруху в рамки?
Я хочу проводжати чоловіка на роботу поцілунком і так його зустрічати, але тепер зі свекрухою в мене змагання, хто швидше добіжить до вхідних дверей.
Як мені бути?
Автор – Карамелька