Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу. Та вони нам на новий паркан дуже таки знадобляться, тому я навіть рада, що ось так воно вийшло.
Розповім історію, яка з нами трапилася і вважаю, що прийняли ми з чоловіком правильне рішення.
Отже, ми маємо дві дочки. Одна вийшла заміж і живе в нашому селі з чоловіком і двома дітьми. Воно розводять курочок, теплички у них – з того і живуть.
Ми з чоловіком теж в основному живемо з огороду, а саме з картоплі, а також корову і двох кілок тримаємо. Через господарство і багато роботи ми дуже рідко кудись їздимо.
Друга наша, менша донечка, вийшла заміж в Київ, то ото ми там на їхній з зятем розпис тільки і були. А потім діти взагалі виїхали в Іспанію, де живуть вже 5 років.
До нас іноді приїздять наші свати, батьки невістки. Дуже рідко, але було кілька разів на якісь свята. І ми їх завжди потім таримо багато нашою сільською продукцією – а як інакше?
Ну а це вони запросили нас до себе в гості, на святкування 35-ї річниці їхнього весілля.
Як я вже сказала, донька і зять за кордоном вже 5 років, ми толком з батьками зятя і не спілкуємося, але це вони покликали нас на 35 років спільного життя.
Ми з чоловіком і старшою дочкою порадилися і вирішили поїхати. Дочка сказала, що три дні справиться і з нашим господарством, мовляв, тату, мамо, їдьте розвійтеся.
Приготували ми значить хороший подарунок. Гостинці з села: яйця, сири, качку і плюс конверт з 200 доларами. Та й поїхали.
У сватів трикімнатна квартира з великою кухнею, то ж святкували вони вдома
Дивлюся, сваха Ірина нічого не готує, в холодильнику пусто майже крім якихось фруктів, йогуртів сиру і ковбаси. Я здивувалася, але нічого не запитувала.
Ірина пів дня взагалі провела в салоні краси, а сват з нами по Хрещатику прогулявся. А коли ми повернулися на 16 годин, почали і гості сходитися, відкрили кілька пляшок ігристого.
А на 17 годину привезли святкові страви! Я аж отетеріла, коли їхній стіл побачила. Ще сирими шампіньйонами мене не частували, чесне слово.
Це були суші, яких ми з чоловіком не їмо, і якісь канапки, цілі таці тих малесеньких канапок то з креветками, то з якимись сирами заморськими, оливками тощо. Якісь корзинки з незрозумілим вмістом і смаком. Сирі печериці слайдами нарізані з якимось соусом.
На картоплі, ні курки, ні мʼяса нормального, ні навіть піци. Куди годиться такий стіл? А ще забула сказати – гості навіть не сиділи, бо це був шведський стіл! Грала легка музика, всі ходили з тарілками і розмовляли.
А ми з чоловіком були такі голодні, бо нам було нічого їсти абсолютно! Ми тихенько вийшли і пішли по хот-доги в найближчу закусочну, і з’їли їх прямо на вулиці.
Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу.
Ці гроші нам на новий паркан дуже таки знадобляться, тому я навіть рада, що ось так воно вийшло. А наші міські свати знай що хочуть, те і думають, коли конверт відкриють.
Досить з них і наших гостинців з господарки, якщо вже на це пішло. А ви як вважаєте, ми з чоловіком праві? Я упевнена, що абсолютно правильно ми зробили.