Складно пані Людмилу Іванівну витримати, це я вам чесно кажу. Тому й хочу поділитися і ваші історії почути, як ви з мамами чоловіків ладнаєте, бо у мене так собі виходить.
От самі посудіть. В день нашого весілля моя новоспечена свекруха на бенкеті хотіла так собі затишненько розташуватися за нашим столом – за столом молодят!
Зрозуміло, що їй довелося сидіти разом із рештою гостей – я сказала, що нікого чужого за нашим столом. Сидячи серед решти гостей, вона з обуреним виглядом скаржилася, що я – та напасть, через яку вона не може сидіти поряд з її улюбленим синочком.
Чоловік так вивела з себе її неадекватна поведінка, що з того дня він практично перестав з нею спілкуватися.
Ми з чоловіком живемо насправді добре, виховуємо двох прекрасних дітей. Артем з дуже забезпеченої родини, а я ні, ось свекруха і думає, що я з ним через гроші. Місяць тому вона покликала нашу родину у гості.
Сіли обідати, поклали собі її салат, і тут мій син поскаржився, що йому щось коле язик. Я аж підскочила: свекруха намагалася нагодувати нас салатом з уламками скла. Добре, що все обійшлося.
Зі свекрухою більше майже не спілкуємося. Як у нормальної людини були такі думки?! А вона спокійно каже, що я та мої діти не гідні її сина.
Ще на початку наших стосунків з Артемом Людмила Петрівна, пам’ятаю, уточнила, чи маю я харчову непереносимість якусь чи продукти, які я не їм. Все почуте вона записала до товстого зошита.
Спіймавши мій здивований погляд, вона пояснила, що у неї чоловік, 3 сини, 3 невістки, 6 онуків від року до 10 років, і кожен або щось не їсть, або щось не любить. У всіх різні смаки! Щоб не забути, вона записує та звіряється під час підготовки меню для сімейних бенкетів.
Через кілька місяців я вперше потрапила на святкування річниці їхнього зі свекром весілля. Стіл ломився. Але найбільше мене вразили маленькі підставки поруч із кожним блюдом, на які були наклеєні етикетки зі складом.
Ось така у мене мама чоловіка. А яка у вас? Як ладнаєте? Чи спілкувалися б з такою, як у мене?