Запросили якось свекри на дачу, на шашлики. А їхати в сусідню область, нормально скажу я вам тулити. Каже мені свекруха по телефону:
– Ой, та там нічого робити не треба! Тільки яблучок-картоблі наберете скільки хочете! І лазня у нас тепер вже є! Шашлики посмажимо!
У результаті – два дні стригли, перекопували, збирали гарбузи, виноград і яблука до мозолів. Ягід дали, це правда, і шашлики смажили.
Але плюсом до цього ми виявились винні, що мало яблук переробили, перекопали не так, зламали насос (а там тільки “вкл-викл”, ми ним кілька разів скористалися води у відро налити). Наслухалися зрештою на півжиття.
Живе на сусідній дачі зі свекрами влітку дідусь. Тихий, спокійний. Ну а батьки чоловіка – зухвала сімейка. І почали вони потихеньку в нього територію віджимати. А він мовчить. Ну, вони бачать, якщо таке діло, значить, можна, і треба ще хапнути. Хапнули.
А він вітається з ними, як колись, слова поганого не говорить. Захопили у дідуся смугу аж 4 метри завширшки та на всю довжину, та не просто захопили, а паркан поставили і лазню оцю поруч невелику.
Але як тільки будівництво закінчилося і господарі вже в лазні релаксували во всю, тоді і заворушився дід. Виявилося, що з документами у нього все гаразд, чітко вказана межа.
Подав дідок до суду та виграв його до наступного літа. І змусив суд зносити і огорожу, і лазню. Крику було! Навіть гроші дідові пропонували, наче, викупити в нього цю смугу землі. А він уперся. Грошей, каже, не треба, а вас, зухвальців, вчити треба.
Так і живуть вони з того часу, з підкресленим нейтралітетом. Свекрам лазню ще раз довелося будувати – на чисто своїй території. І чого так одразу було не зробити?
Минулими вихідними також поїхали до батьків чоловіка на дачу гриби збирати, шашлики смажити, усамітнитися один з одним – дітей у моїїх батьків лишили. Ночі вже холодні, і я запитала, чи є на дачі обігрівач чи піч. Свекор сказав, що все є, не змерзнемо.
Увечері лягали спати, кажу, що холодно. Чоловік пішов кудись шукати той обігрівач – приходить з двома пластиковими пляшками з теплою водою, яку сам нагрів і залив у них – такі собі грілки, вони ж – обігрівачі.
Виявляється, свекри на дачі вночі завжди об такі штуки гріються і нам запропонували.
Ну ось так їздити до моїх свекрів на дачку. Не легке випробування, але іноді доводиться. Хоча мені тієї картоплі в місті по 3-4 кілограми раз на місяць на багато легше купувати. А не оце от все. А ви б їздили?
Фото – авторське.