Нас в родині троє дітей: я, сестра і брат. Всі ми вже давно дорослі. Хоча сім’я була у нас багатодітна, але благополучна. Батьки працювали, ми були забезпечені всім потрібним.
Спочатку ми жили на орендованій квартирі, але скоро батько отримав на підприємстві чотирикімнатну квартиру, пізніше купив ділянку і збудував там дачу. Не шикарну, але зараз вона має свою цінність, бо розташована недалеко від Києва.
Нині батьки старенькі, обом трохи за 80. Батько дуже слабкий, вже й зі сприйняттям життя і навколишніх людей не все гаразд, йому потрібен щоденний догляд.
Але сестра і брат кажуть, що я наймолодша, самотня, дітей немає, тож і доглядати батьків мені сам Бог велів. Але при цьому всі вони хочуть поділити майно порівну!
А дачу навіть зараз продати пропонують, всім потрібні гроші. Але про те, що батьків на літо можна туди вивезти, щоб їм було легше, ніхто не подумав. А там і повітря свіже, і зручності всі є – повноцінний будиночок.
У мене хороша робота, я не потребую в термінових грошах. Це сестрі треба старшу дочку при надії бігом заміж видити і житлом забезпечити, бо зятьок якийсь студент-програміст починаючий з якогось села на Полтавщині.
Брату Олегу, на скільки я знаю, машину приспичило терміново більшу, сімейну взяти, бо їм та автівка, що вони мають, вже замала. Але хіба це мої проблеми?
Я на днях подзвонила сестрі і сказала, що планую поїхати у відпустку аж на місяць з Новим роком включно, мене подруга в Іспанію запросила. Сказала, що вони з братом мають хоча б в цей час за батьками подивитися. І що? Прийшла оце сестра і каже:
– Ну Катю! У нас з Олегом родини, діти, у мене й онучок скоро народиться. Скільки турбот, ти навіть не являєш – сказала мені старша сестра. – Тому саме ти маєш наших батьків доглянути. Забуть поки що про подорожі довгі.
Я почала обурюватися, говорити, що це несправедливо – все звалити на мене. Що тоді я одна маю отримати весь спадок батьків, якщо одна я за ними доглядаю.
– В сенсі – спадок увесь тоді? Це і наші батьки! – заволала Ірина. І одразу написала Олегу, а він мене набрав.
Брат сказав:
– Подякуй, що все ділимо порівну, адже у тебе є своя квартира, могла б і відмовитися. Дітей немає, а в нас уже й онуки на підході.
Квартиру я справді купила сама, та й у них у всіх є житло. А ось совісті – немає.
Я відповіла обом, що у мене дітей немає, не так хоч прикро буде потім, а ось на них чекає така ж доля, як і наших батьків. Що тут розпочалося!
Я з принципу сказала, що сама доглядатиму батьків, знайду доглядальницю на час моєї відсутності і оплачувати буду сама, якщо мені залишать дачу, інакше подам на них до суду, що покинули немічних батька і матір. Хай з них аліменти зтягнуть.
Можете мене засуджувати, але мені здається, мною користуються і все. Я люблю батьків, але у мене і робота є, і свої інтереси. Я ще не стара, між іншим, мені 36 років, то ж може ще й особисте життя складеться.
Та якщо я повністю візьму на себе турботу про літніх батька і маму, то про себе і своє життя можна забути. А я не готова. Що ви думаєте з цього приводу? Цікаво почитати думки і поради від сторонніх людей, бо збоку часто видно краще. Всім дякую!
Фото – авторське.