– Мам, просто нічого не питай. Я так скучив за домашньою їжею. Але Інні про це ні слова. Мене від її піци, суш і пісних макаронів вже нудить, – сказав мені син заховавшись за холодильником, щоб не дай Бог його благовірна за цим заняттям не застукала.
– Синок, я все розумію. І я суші люблю, але ж кожен день їх їсти не будеш, як і ці макарони з піцою. Своє здоров’я треба замолоду берегти. Якщо ти боїшся їй слово сказати, то я поговорю. Мені це не важко. Як треба буде, то я і навчу Інну готувати, – відповіла я сину.
Але Антон сказав не лізти в їх сім’ю, що самі розберуться.
З дня розписки Антона і Інни минуло пів року.
Невістка моя дівчина з дивними звичками. Олів’є, холодець і голубці це для неї їда старомодна, яка вже має вийти “з обігу”.
– Це у ваші часи таке готували і їли, – сказала мені невістка, коли я спитала чи буде на святкуванні з нагоди розписки таке на столі. (я ж хотіла дещо з дому принести)
Ну весілля то їх справа. Ми їли якісь морські делікатеси в тому ресторані, але сказати, що я пішла з чоловіком додому сита, не скажу.
Ну десь колись таке поїсти можна, але дома треба їсти борщ, вареники зі сметаною і голубці. Це я образно. Чоловіку я завжли готую всього багато і смачно. І котлетки і відбивні і салатики готую. В нас є рибний день в четвер. Невістка як це почула, взялася за голову.
– Ми наче в різних світах живемо, – сказала вона мені на першому застіллі після розписки.
І якось так вийшло, що ні Інна ні Антон до нас з чоловіком в гості не заходять, бо з нами їм не цікаво.
Я питала Антона, що вони дома їдять.
– Інна може гречку приготувати чи кус-кус.
– Ну а до тої гречки що ще дає?
– Та нічого, вона каже, що це все не корисно. Може кусочок червоної рибки положити чи авокадо.
Ну, скажу я вам, страшна їда для молодих людей.
Антон звик нормально харчуватися тому мені його школа.
Мого чоловіка звати Михайло, а на тижні були його іменини.
Я ж наготувала всього, що аж стіл гнувся. В гості прийшла і сестра Михайла зі своїм чоловіком. І моя рідна сестра з сімейством.
Все було на столі, бо не хотілося, щоб гості голодні пішли додому.
Але невістка лише глянула на мій стіл і пішла кудись з телефоном. А через пів годинки якийсь хлопчина привіз їй з доставкою суші.
– Інно, бійся Бога, та чи їсти в мене нема що?
Я таке не їм і вам не раджу. Все це надто жирне.
– Мені хотілося сказати щось у відповідь, але я змовчала.
Син мій також нічого майже не їв, бо Інна не дозволяє.
А коли всі вже збиралися додому я застала свого сина на кузні за холодильником. Він жадно їв все те, що я зібрала зі столу.
Все це мені не подобається. Я планую зі сватами поговорити. Хоча, вони також люди, як не від світу цього.
Я вже запропонувала Антону час від часу після роботи забігати, бо з такою жінкою точно ситий не будеш.
Як мені бути? Я пояснити Інні, що це не нормально тими кус-кус чоловіка годувати?