– Стефо, але ж це не справедливо по відношенні до старшого сина. Як не крути, а без його допомоги ти б давно пропала. Треба було той спадок хоч порівну розділити. А ти якось все зробила, не по-людськи, – сказала я сестрі.
– Іван, не переживай, з такою дружиною ніколи не пропаде, а ось Володі завжди менше везло. Хоча ні, не так, дружина таки у Володі краща, якась більш людяніша і про мене ніколи не забуває, в гості заходить, – захищається сестра.
– Та кому ти це все будеш розказувати? Я ж поруч живу, все на свої очі бачу. Тамара з онуками біжить до тебе тільки після приїзду Івана. Той тобі і навезе всього і грошей дасть. Та що казати, ось, який тільки ремонт тобі зробив, а душова кабіна чого тільки вартує.
Шкода мені Івана, до того ж, він мій похресник. Ось мене і турбує, чи розповідати йому все, про що я від його матері дізналася.
Стефа моя на чотири роки старша сестра. Ми живемо поруч, не просто в одному районі, а й в одному будинку.
Спершу сестра заміж вийшла і тут поселилася, а після і я, приходила до сестри в гості і за сусіда заміж вискочила.
Так ми і живемо все життя разом. І я і Стефа вже овдовіли. Підтримували одна одну. Разом весілля дітям робили. Не приховую, і сварилися. Всяке ж бувало. Але тепер коли нам обом вже сімдесятка стукає в спину, моя сестра зробила такий необдуманий вчинок.
В неї два сини. Іван і Володя.
І ось вона вирішила свою квартиру, поки здоров’я дозволяє, переоформити на синів, зробити спадщину так би мовити.
Я Стефу в місті зустріла, недалеко від супермаркету. Сестра така щаслива була.
– Що таке, сестричко, ти світишся від щастя?
– Ой, що є те є. Я нарешті свій план виконала. Я спадщину на синів оформила.
– Ти ж порівну все між синами розділила.
– Ой, теж мені. Порівну вони б і самі розділили. Ні, звичайно ні. Більша частина Володі дістанеться.
– Але ж Іван тобі всім допомагає. Від Володі і снігу взимку не допросишся.
– Та якби Володя мав, то б допомагав. А з чого він має мені допомагати? В нього ж сім’я.
Я то розумію в чому справа. Просто Іван одружився на жінці, в якої двоє дітей від першого шлюбу.
Стефа була проти і всіляко не давала їм до весілля дійти. Бо не гоже її сину чужих дітей кормити.
Але молодь зробила, як хотіла. На даний час в них і своїх спільних двоє дітей. І всіх Іван любить і забезпечує.
Через велику родину він і бізнес відкрив, з якого і мамі допомагає. Стефа ж в свою чергу не раз цю допомогу передаровувала Володі і молодшій невістці, бо ці ледь кінці з кінцями зводять.
Але Володя молодець, на думку сестри, бо годує, хоч і за гроші брата, своїх, рідних дітей, ну а Іван геть без розуму, раз в таке хотів вляпатися з тими “чужими” дітьми.
Ось і зі спадком Стефа вирішила виділити Володю, а Івана ще раз кольнути.
– Та старша невістка дуже черства. Вона така зверхня, все їй не так. Не те, що молодша. Та прийде посюсюкає до мене, щось про дітей розкаже. Більш людяна.
Та ніби я не знаю невістки Стефи, теж мені, знайшла чим хвастатися.
– Ти тільки щоб Івану не проговорилася. Нехай це відкриється, коли мене вже на цій землі не буде, – каже сестра.
Але мене це питання дуже турбує.
Я вважаю, що сестра чинить не справедливо по відношенні до Івана.
Як кажете, розповісти про все племіннику? Чи лишити все як є?
Автор – Карамелька
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!