– Синку, черешні добре вродили, може б ти прийшов, шкода, бо обпадають, – зателефонувала свекруха моєму чоловікові. А він дивиться на мене і не знає, що має їй відповісти.
Справа в тому, що я з мамою чоловіка не спілкуюся вже багато років. Він ходить до неї час від часу, сини наші теж бабусю інколи провідують, а я собі заприсяглася, що ноги моєї не буде в її домі.
Це було 15 років тому. Моя свекруха переселилася в свій заміський будинок, який будувала кілька років. Вона могла собі це дозволити, бо працювала на дуже хорошій посаді, і мені навіть важко було уявити, скільки вона заробляла. Але при всіх своїх можливостях нам вона зовсім не допомагала. Але образилася я на неї зовсім не через це.
Я вийшла заміж у 18 років, чоловік на 2 роки був старшим за мене. Тепер, коли я сама мама двох дорослих синів, я розумію, що можливо ми трохи поспішили з шлюбом, бо були ще занадто молоді. Але тоді нам так не здавалося, бо між нами було кохання.
Чоловік відразу забрав мене жити до своїх батьків, у них була простора чотирикімнатна квартира в елітному районі, таку отримують лише великі начальники.
Свекор прийняв мене нормально, а свекруха так скривилася, що я з самого початку зрозуміла, що добра в нас не буде. Вона постійно мене картала, що я не вмію готувати, і це було частково правдою. А звідки я могла вміти, як лише нещодавно школу закінчила.
Зате я дуже любила чистоту, і вимивала квартиру до блиску. А свекруха якраз не вміла підтримувати порядок, вона себе виправдовувала, що у неї часу немає на прибирання. Але як відомо – чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. А вона коли готувала на кухні, то я після неї ще годину прибирала.
Та я мовчала, бо що я їй могла сказати у її ж домі? Чемно наводила порядки, а коли була можливість, то я придивлялася до того, як свекруха готує, вчилася від неї.
Разом “на одній кухні” ми прожили 10 років, за цей час я народила двох синочків, і більшу частину часу я сиділа в декреті. А свекруха тим часом почала будувати будинок, про який вона давно мріяла. Витратила вона на це будівництво дуже багато грошей, я навіть не знаю, для чого їй був такий палац, але вона мала можливість – і зробила.
Я раділа, бо тепер стала повноправною господинею, адже свою квартиру свекруха залишила нам. Щоправда, переписувати квартиру на сина вона не стала, сказала, що ще встигне.
Зробила свекруха входини, покликала своїх впливових друзів, ми з чоловіком і дітьми теж прийшли. І тут вона при всіх каже, що повністю щаслива своїм життям, у неї є все, про що вона мріяла, от тільки з невісткою не пощастило. Мовляв, якби її син одружився з якоюсь багачкою, то теж давно мав би свій будинок, а не чекав на подачку у вигляді квартири.
Я встала з-за столу і пішла, сказала чоловікові, що це перший і останній раз я зайшла в цей будинок.
Свекруха мене не перепрошувала, бо вважала, що на правду не ображаються. Вона і далі продовжувала жити своїм розкішним життям, поки не вийшла на пенсію.
Коли мама чоловіка втратила посаду, її друзів усіх наче вітром здуло, всі про неї просто забули. Їй стало дуже скучно в своєму будинку, от вона постійно кличе до себе мого чоловіка разом з дітьми.
Пішов чоловік по ті черешні до свекрухи, приніс аж два відра. Каже, що мама просила в суботу нас усіх на полуницю прийти, тобто, цього разу вона і мене кличе до себе.
Чоловік просить мене забути старі образи і почати спілкуватися з матір’ю, бо їй зараз дуже потрібна наша увага.
Я все розумію, але мені важко її пробачити, 15 років минуло, а я пам’ятаю навіть інтонацію, з якою вона говорила кожне слово.
Та я себе переборола, в суботу зібралася і пішла до свекрухи. Ми дуже добре посиділи, наче нічого і не було. Зробила я це не так заради неї, як зади себе, адже у мене теж є сини, і треба їм показати гідний приклад.