– Ти – моя донька, я тебе виростила! – з докором нагадує мені мама. – Отже ти маєш мені допомагати. Хто, як не ти? – постійно каже вона.
Через маму практично розвалився і мій шлюб. Чоловік не витримав усього цього і знайшов собі іншу. А мама моя і далі вважає, що я їй щось винна, бо вона мене сама виховувала.
Батька свого я і справді не пам’ятаю, мама з ним розійшлася, коли я ще була зовсім маленька. І тому вона вирішила, що якщо вона сама мене підіймала, то я в боргу перед нею.
Навіть коли я вийшла заміж, нічого не змінилося. Ми з чоловіком жили окремо, обоє працювали, але грошей не вистало все одно, бо ж витрати великі. Та мамі було байдуже – вона постійно просила грошей то на одне, то на інше.
Запити у мами були непрості, їй потрібно було то холодильник купити, то ремонт зробити. Саме через ремонт і почалися у мене непорозуміння з моїм чоловіком.
Він і так був не в захваті від того, що значна частина наших грошей іде на мою маму, яка ще сама спокійно могла б на себе заробляти.
“Ти нічого їй не винна, у тебе зараз своє життя”, – казав мені чоловік. Він вважав, що максимум, що ми можемо робити – це приносити мамі продукти, а не купувати дорогу побутову техніку.
Якось я купила собі дуже гарні туфлі, і це побачила моя мама. Замість того, щоб порадіти за мене, вона стала мене картати, що у неї у ванній кран протікає, і плитка відпадає, а я собі обновки купую.
Після цього мама захотіла, щоб я їй зробила ремонт у ванній кімнаті. Таких грошей у мене не було, тому спочатку я відмовилася, та й чоловік був проти. Але мама так наполягала, що мені довелося взяти кредит і таки зробити їй той ремонт.
Чоловік ходив злий, а потім сказав, що йому все це набридло і він йде від мене. Насправді у нього вже певний час був роман на стороні і він вирішив піти до іншої жінки.
Так я залишилася сама, без чоловіка, з кредитом, який треба виплачувати, і мамою, яка ніяк не могла заспокоїтися, і якій постійно щось було від мене треба.
Та одного разу мені зателефонували з невідомого номера. Це був мій батько, який вирішив мене відшукати. Виявилося, що він вже багато років живе в Америці. Тато сказав, що дуже шкодує про те, що все так сталося, і як компенсацію за втрачені роки, хоче купити мені квартиру.
Ця пропозиція була дуже вчасною, адже після розлучення я жила на знімній квартирі і була в боргах. Батько передав мені гроші, і я купила собі гарну двокімнатну квартиру в новобудові.
Новини в нашому невеликому містечку розлітаються дуже швидко, і про те, що у мене з’явилася квартира, дізналася і моя мама, і мій чоловік. Вони відразу мене знайшли, і захотіли жити зі мною.
– Твій батько мені також багато винен, тому ця квартира і моя також, – заявила мені мама.
– Я люблю тільки тебе, і хочу бути лише з тобою, – прийшов з повинною чоловік до мене миритися.
А я вважаю, що ні мамі, ні чоловікові я нічого не винна. Нарешті, настав час і для себе трохи пожити. До того ж, батько мені пообіцяв, що і надалі буде мені допомагати.
От тільки мама ніяк не може заспокоїтися. Невже я і справді їй щось винна?