З Романом я живу вже 12 років у шлюбі, у нас з ним двоє діточок і я думала, що у нас дуже дружна і взірцева сім’я. Але, як виявилося, так я вважала лише донедавна, адже зараз моя думка повністю змінилася, як би мені не хотілося цього.
Справа в тому, що свекруха моя жила в іншому місті, далеко від нас, і бачилися ми з нею зрідка. Та майже рік тому вона сказала, що вже старіє, і їй самотньо самій.
На сімейній нараді ми з Романом, за згодою його мами, звичайно, прийняли рішення продати її невеличкий будинок, і купити їй житло, якусь маленьку квартиру, ближче до нас.
Як швидко вирішили, так і швидко вдалося все це втілити в життя. І тепер мати мого чоловіка живе біля нас. Не можу сказати, що я раніше за нею дуже сумувала, але тепер і зовсім її не хочу бачити.
Поки мати чоловіка була на відстані від нас, вона зовсім не втручалася в наше сімейне життя. А тепер у мене складається таке враження, що крім як повчати нас та роздавати поради на право і на ліво, як ми маємо жити, їй більше нічим просто зайнятись.
Мати чоловіка тепер часто приходить в наш будинок без попередження, робить мені постійно якісь зауваження, що я не так готую, не так прибираю, не так прасую одяг, щоб не робила – все не так.
Зрештою, як ми ж жили раніше без її слушних та дуже потрібних мені порад? Але це ще пів біди все. Вона постійно скаржиться моєму чоловікові: і одягаюся я не так, і дітей неправильно виховую, і в будинку все неправильно роблю, а от сама вона, коли була молодою, робила все зовсім інакше.
Одного разу трапилася геть неприємна ситуація, після якої мені зовсім не хочеться мовчати і закривати очі на те, як нам псує сімейне життя мати чоловіка.
Одного разу я почула, коли вийшла з кухні як свекруха Романа повчала. Пообідавши та поговоривши зі своєю мамою, чоловік сказав, щоб я варила смачніший борщ та клала в нього більший шматок сала, а я йому відповіла, що зроблю як зможу, та й жирного я їсти не люблю.
І Роман начебто погодився. Але коли я вийшла, свекруха відразу сказала: “Це все добре, але ти повинен наполягти на своєму. Все повинно бути, по-твоєму”.
Я все чудово розумію, що своя сорочка ближче, що хочеться, щоб син жив як в казці, щоб йому в сім’ї було добре і все було по його. Але вона тільки гірше робить, через її зауважень ми стали мало не щодня сперечатися за якісь незрозумілі дрібниці, на що раніше й уваги не звертали ніколи. Хоча раніше у нас була повна ідилія, і я навіть подумати не могла, що таке може статися.
Я іноді вже навіть про розлучення подумую. Сил просто немає постійно виправдовуватися перед ними, адже я й так намагаюся все зробити якнайкраще. Ось Роман, як після роботи до матері своєї зайде, побуде там трохи часу, і приходити додому мене повчати та розповідати що та як я маю робити.
В матері поїсть, каже все смачно у неї, а вдома вже вечеряти не сідає. Мені це дуже набридло, адже раніше ніколи у нас такого не було, а це лише докори одні щодня. То я посуд невчасно помила, то я сорочку неправильно попрасувала. Прямо з порога починає шукати якісь незрозумілі причини, на що ще звернути свою увагу.
Я тепер впевнена, що свекруха налаштовує свого сина проти мене. Невже вона не розуміє, що навіть якщо і зіпсує наші сімейні відносини, то краще від цього нікому не стане, навіть їй? У нас вже не той вік, щоб шукати собі когось і заново створювати сім’ю.
У нас все так добре було, поки свекруха не переїхала жити до нас ближче. І чоловік завжди був задоволений і моїм пранням, і прибиранням, і тим як я готую. Ну не буває так, щоб в один момент йому вже не подобається все. Я й з свекрухою не хочу сперечатися, але й мовчати більше не можу. Підкажіть, що робити, адже сил вже нема.