– Ти, Дарино, в цьому році і помідори сади, і огірочки, ти ж знаєш, як я все це люблю, – Василь ходив по подвір’ї і милувався красою навколо.
В руках у нього було горнятко кави, а на столі на нього чекали смачні сирники, які напекла дружина. Дарина встала вдосвіта, приготувала сніданок для чоловіка, який ще солодко спав, а сама побігла на грядки садити розсаду помідорів.
У шлюбі Дарина вже 20 років. Господиня вона відмінна, саме за це і любить її Василь, її чоловік. Та й двом майже дорослим синам теж подобається те, що мама і смачно приготує, і поприбирає, і попрасує, і посуд за ними усіма помиє.
Ні чоловік, ні сини, ніколи не спішили допомагати Дарині, а навіщо – вона і сама з усім непогано справляється. От і сьогодні зранку вона прокинулася, побачила, що і чоловік, і сини ще солодко сплять, то ж не стала їх будити, тихенько зібралася і пішла на грядки.
Вирощувати помідори, огірки, кабачки, баклажани і все інше їй дуже подобається. Вона щороку має дуже хороший урожай і робить чимало закруток, якими так люблять ласувати її сини та чоловік.
Василь не поспішаючи допив свою каву, а потім пішов збиратися, сказав, що йому треба в місто у справах. На автобус він йти не хотів, бо занадто гаряче, тому викликав для себе таксі, за яке заплатив 400 гривень. Одягнув чисту сорочку, яку приготувала йому дружина, зібрався і поїхав.
Сусідка, яка спостерігала через огорожу за всім цим дійством, не витримала, співчутливо подивилася на Дарину і сказала:
«Коли ж ти нарешті почнеш себе цінувати? Чому Василя свого до роботи не залучаєш?».
На слова сусідки Дарина не звернула ніякої уваги. Вона дуже любить свого чоловіка і пишається ним, он він у неї який красень. А з розсадою на грядці вона і сама впорається.
З помідорами Дарина провозилася весь день, потім ще їсти готувала, прибирала, прала. Не зчулася, як і день пройшов. Василь чомусь затримувався. Дарина зателефонувала йому, щоб запитати, на коли готувати вечерю, але він скинув дзвінок.
Додому Василь прийшов пізно, десь опівночі. Дарина ще не спала, бо чомусь їй було дуже тривожно на душі. Передчуття жінку не підвело. Василь присів на табуретку і запропонував дружині теж присісти. Подивився в очі дружині і сухо сказав: «Я йду від тебе…».
Зранку чоловік і справді почав збирати речі. Дарина не могла повірити у те, що відбувається, її Василь ось так просто вирішив перекреслити 20 років сімейного життя. Вона просила чоловіка отямитися, згадати про дітей, але він сказав, що вже давно все вирішив. Зізнався, що вже два роки у нього є інша жінка, от до неї він і йде.
Новою обраницею чоловіка стала його 36-річна незаміжня співробітниця Вікторія. Виявилося, що вона вже чекає дитину, тому Василь і прийняв це рішення.
Виходячи з валізами з дому, перед тим, як сісти в таксі, Василь повернувся, подивився на дружину, на грядки розсади, які вона насадила, і сказав:
«Ти, Дарино, краще б не про помідори думала, а про свій зовнішній вигляд. Мені твої закрутки вже набридли, зараз в магазині все можна купити. А мені красива дружина потрібна, доглянута».
Кілька днів Дарина зовсім не вставала з ліжка, у неї просто не було сил. Сини поводили себе так, ніби й не помічали відсутності батька. Але добре помітили, що в домі не пахне свіжими котлетами і немає чистого одягу.
Що робити далі, як жити Дарина не знала. Вона подивилася на себе в дзеркало і побачила там втомлену жінку. Вона вже забула, коли ходила в перукарню, тому на скронях чітко було видно сивину, про манікюр чи педикюр і зовсім мови не було.
Жінка вийшла у двір, подивилася на розсаду помідор і зрозуміла, що краще б в ту суботу вона пішла в перукарню. Але нічого уже назад не повернеш.
І чого чоловіку бракувало? Вона ж заради нього старалася… А він нічого не оцінив. Як жити далі – Дарина не знала.