– Ти тільки не ображайся, мамо, але зніми ти цей халат, – каже мені донька. – Завтра до нас Юрій приїде, і батька з братом привезе, будемо знайомитися.
Я і сама розуміла, що зустрічати майбутнього свата в домашньому халаті негоже, але за постійною роботою я зовсім забула про себе, у мене просто немає часу на те, щоб доглядати за собою.
Мені 49 років, доньці 24. Вікторія з хлопцем зустрічалася ще з університету, а зараз він вирішив зробити їй пропозицію.
Ми живемо в селі, доньку свою я сама ростила, бо мій чоловік покинув мене давно, іншу собі знайшов, а про нас з донечкою забув. Мені довелося багато працювати, щоб себе і дитину забезпечити. Але я з усім справилася.
Вікторія добре вчилася, в університет своїми силами поступила, а я вже їй продуктами допомагала, тому тримала і корову, і свиню, і курей, і город 20 соток.
Зрозуміло, що при такому розкладі про себе як про жінку я зовсім забула. Волосся сиве, постійно скручене в гульку, руки недоглянуті, я манікюр ніколи і не робила, і домашній халат, який я не знімаю.
Вікторія мене любить такою, як я є, але їй хотілося, щоб родичі її нареченого побачили мене красивою.
Я пообіцяла доньці, що спробую себе привести в порядок, але коли я заглянула в свою шафу, то зрозуміла, що останню річ з одягу я купувала собі років 6 назад. Та засмутитися я не встигла, бо донька наказала мені збиратися і їхати з нею в райцентр.
По дорозі вона зателефонувала в перукарню і записала мене на зачіску і на манікюр, а потім ми ще встигли забігти в торговий центр і купити мені сукню та взуття.
Ввечері у нас вдома кипіла робота, донька мені допомагала крутити голубці, робити салати і пекти торти. В підсумку, сватів ми зустріли на найвищому рівні.
Приїхав Юрко, мій майбутній зять, а з ним його батько і брат. Сват був один, тому що його дружини не стало багато років тому, і двох своїх синів він ростив один. Навіть не знаю, як йому це вдалося при його постійній зайнятості.
Сват у мене бізнесмен, має власну справу. Приїхав він до нас на такій великій чорній машині, що сусіди збіглися дивитися на неї.
Андрій Олегович, так звуть мого свата, запевнив мене, що весілля він організує за свій кошт, щоб я не хвилювалася, бо гроші для нього то не проблема. Але ми вирішили, що поки що нічого грандіозного ми робити не будемо, а молоді просто розпишуться, зроблять фотосесію, і ми всі разом десь посидимо в тісному сімейному колі.
– Мамо, ти дуже сподобалася Андрію Олеговичу. Я бачила, що він весь вечір не зводив з тебе очей, – каже мені донька, щойно гості покинули наш дім.
– От що ти собі таке вигадуєш? Ти бачила, на якій машині він приїхав, та біля нього напевно крутяться дівчата твого віку, от з них він і вибирає, – кажу.
– Щось довго вибирає, – сміється Вікторія. – Якби свекор знайшов те, що треба, то вже давно би одружився, – каже.
На наступний день, як в казці про Попелюшку, я зняла нарядну сукню, одягла свій улюблений домашній халат, і пішла до корови. Бачу, до моїх воріт під’їжджає та сама чорна автівка, і з неї виходить сват.
– Я у вас вчора портмоне забув, – каже.
А мені так незручно стало, що він мене в такому вигляді побачив, що я стала і не могла з місця зрушити.
– То віддасте мені мою згубу? Я в коридорі на вікні його залишив, – посміхається сват.
Я несла йому те портмоне і проклинала себе за те, чого я не викинула цей халат ще тоді, коли Віка просила. Ну як я могла допустити, що сват побачив мене такою?
Але, як то кажуть, – “не полюбить на брудно, на чисто – трудно”. Так сталося і в моєму випадку. Ми з сватом одружилися відразу після наших дітей. Андрій вирішив з цим не тягнути, бо каже, що я сподобалася йому з першої хвилини нашого знайомства. І він навіть не зауважив, в сукні я була чи в халаті.
Після одруження я переїхала до Андрія, живемо всі разом в його великому будинку. Моє життя змінилося до невпізнання, тепер я точно знаю, що для щастя і справжніх почуттів немає ніяких перешкод – ні вік, ні одяг, повірте, не мають жодного значення у цій справі.