Є ознаки, за наявності яких краще відкинути сумніви та знайти фахівця, якому можна довіритися.
Таку думку висловила Народний депутат України, членкиня Комітету соціальної політики та захисту прав ветеранів Тетяна Циба.
У Міністерстві охорони здоров’я прогнозують, що через війну психологічної підтримки потребуватимуть близько 15 мільйонів українців. При цьому близько 3−4 мільйонам людей потрібно буде призначати медикаментозне лікування. Такі оцінки робив влітку 2022 року міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. А вже наприкінці жовтня, за даними МОЗ України, до фахівців психологічного профілю, які працюють у системі охорони здоров’я, від початку війни звернулось 650 тисяч громадян.
Це не просто «суха статистика», за нею — психологічний стан українців, тобто наше з вами самопочуття, працездатність, спілкування. Це — нова для нас усіх проблема, новий вид нездоров’я, який важливо навчитися розпізнавати та долати. Адже останні дослідження компанії Gradus Research Company показують, що люди вважають, що психологічна допомога — це для психічно хворих (49%) або що з психологічними проблемами можна впоратися самостійно (44%). При цьому відчували тривожність чи напругу 50% опитаних, поганий настрій мали 45%, погіршення сну відбулося у 41%, а 38% відчували роздратування та злість.
Все це, як стверджують психологи — ознаки, які можуть свідчити про доцільність звернення до психолога. Адже ігнорування таких симптомів в тих життєвих обставинах, в яких ми сьогодні вимушено живемо, може призвести до проблем. «Наприклад, нетерпимість до невизначеності може перерости у тривожність. А тривожність, своєю чергою, у тривожний розлад. Поганий настрій може переростати у депресію, а конфлікти можуть стати причиною кризи стосунків і домашнього насильства», — наголошує Артем Осипян, координатор психологічної служби Ветеран Хабу, експерт проєкту Психічне здоров‘я для України (MH4U).
Фото: Gradus Research Company
Наслідки війни не додають нікому з нас позитивного настрою та примушують бути постійно напоготові. Все це — стрес. Як із ним впоратися? Дослідження, назване на початку цієї статті, показує, що українці намагаються долати наслідки стресу, проводячи час в інтернеті (39%), спілкуючись з друзями та сім’єю (31%) та переглядаючи фільми (29%). Але, як з’ясували дослідники, люди поки що нечасто звертаються по допомогу до психолога, навіть коли чітко усвідомлюють, що мають таку потребу.
Найбільш поширені причини цього — невизнання власних проблем достатніми для звернення, впевненість що можна впоратися самостійно та й загальна недовіра до психологів. Але це не все. Бо навіть коли людині важко, вона не знає як самостійно визначити, що проблема вартує звернення до психолога, та як обрати спеціаліста, який допоможе. У цьому матеріалі для вас зібрані поради практичного психолога — тобто фахівця, який має базову психологічну освіту і працює з людьми, тобто надає психологічні консультації. Саме практика відрізняє практичного психолога від психолога-дослідника та від медичного психолога, який має іншу спеціалізацію. Практичний психолог, на додачу до вищої освіти і додаткової освіти в певному методі консультування, має певні особистісні якості, які формуються на власному досвіді психотерапії. Практичний психолог не може не мати власної психотерапії. Тож цей матеріал — результат нашої розмови з психологом Артемом Осипяном.
Фото: Gradus Research Company
Як визначити, що час звернутися до психолога настав
Артем Осипян радить: і у «звичайному» житті будь-кому не завадить звернутись до психолога. Адже у кожної людини є переживання, дилеми, складні життєві ситуації та стрес. А зараз — тим більш. Ситуація дуже непроста, і чим довше триває війна, тим довше діє стрес і тим більше людей потребують допомоги психолога.
Не обов’язково чекати, коли близькі і знайомі почнуть наполегливо вам радити піти до фахівця. Психолог — це не про «ненормальність» чи «хворобу». Психолог і психотерапевт — це, в першу чергу, про особистісний розвиток, зрілість і здатність будувати власне щастя, не позбавляючи при цьому щастя і тих, хто вас оточує. Тому звернутись до психолога сьогодні варто і для ранньої діагностики проблеми. Або щоб переконатися в її відсутності.
Чим довше триває війна, тим більше людей потребують допомоги психолога
Але, звісно, є ознаки, за наявності яких краще відкинути сумніви та упередження і знайти того фахівця, якому можна відкритись. Серед таких ознак:
— відчуття того, що ваше життя погане, позбавлене щастя, чи що ви рухаєтесь кудись «не туди»;
— конфлікти і напружені стосунки з близькими і знайомими, сварки і труднощі у досягненні порозуміння, відчуття, що «з усіма щось не так», що «ніхто мене не розуміє»;
— проблеми зі здоров’ям, особливо з психічним, що може виражатись у дратівливості чи тривожності, проблемах зі сном або ж зловживанні (їжею, алкоголем, тощо).
Якщо звести це до двох ознак, то все дуже просто: якщо ви відчуваєте, що вам складно чи погано бути собою та жити своїм життям, або ж якщо іншим погано чи складно з вами, навіть якщо вам при цьому «ок» — варто знайти свого психолога.
Але це не все. Сьогодні, коли ми живемо в умовах воєнного стану, будь-який прояв нормальних психічних переживань може перейти в більш складний процес, який вже буде вимагати допомоги спеціаліста. Бо саме так на нашу психіку впливає хронічний стрес і погіршені умови життя.
Тож, загалом, той етап коли «щось не так», самостійно визначити доволі важко. Однак, існує декілька показників, які можуть допомогти вирізнити «нормальну тривогу» від «тривожного розладу»:
- інтенсивність переживань,
- тривалість стану,
- критичність до власного стану,
- відповідність контексту.
Трохи поясню.
Інтенсивність: будь-які переживання в межах норми не впливають безпосередньо на життєдіяльність людини, а, навпаки, допомагають мобілізувати ресурс психіки. Наприклад, якщо у людини є якісь проблеми зі здоров’ям — тривожитись є нормальним. Однак ця тривога має перейти у дію, наприклад, візит до лікаря. Натомість, панічні атаки і нав’язливі думки про свій стан є деструктивною формою тривоги.
Тривалість стану: емоції і переживання, які знаходяться в межах норми — це ті, які з’являються і зникають, а не тривають місяцями або роками. Наприклад, іноді сумувати — нормально і навіть добре. Але, якщо людина перебуває у спустошеному стані багато місяців без відповідної причини, можливо, це вже депресія чи дистимія.
Критичність: важливою ознакою нормальних психічних процесів є можливість усвідомлювати ці процеси і бути до них критичними. Адже, якщо емоції захоплюють нас повністю і цілковито, фактично керуючи нашими діями і думками — такі емоції можуть нам зашкодити.
Відповідність контексту: будь-яка емоція має виникати внаслідок відповідної причини, подразника — як реакція на конкретну подію чи ситуацію. Сумувати — в разі втрати, тривожитись — внаслідок наявності небезпеки, злитись — в разі появи загрози, які потрібно дати відсіч. Якщо людина перебуває у глибокому смутку декілька тижнів через невдалий жарт колеги по роботі або ж має панічні атаки через новину про поширення якоїсь хвороби в місті — це причина для занепокоєння: а наскільки саме така інтенсивність і тривалість реакції відповідає тому, що спричинило цей стан.
Звісно, визначити проблему не є простим завданням. І на першому етапі вам може допомогти самоаналіз. Наприклад, чудова форма для самоаналізу є тут, але, загалом, не раджу діагностувати себе самостійно, краще це зробити з фахівцем.
Як знайти тямущого психолога
Отже, де знайти фахівця, якому можна довіритися самому або довірити свою дитину? Це запитання ускладнюється тим, що у більшості українців ще немає власних критеріїв вибору психолога. А також тим, що цим можуть користуватися ті, хто бажає легкої наживи, тим більше у теперішній час.
Ви точно не прогадаєте, якщо будете шукати фахівця на сайтах асоціацій, де є відкриті переліки членів, або ж у приватних центрах психологічної допомоги. Іноді порадити фахівця може сімейний лікар. Також не варто недооцінювати пошук фахівця за рекомендаціями друзів і знайомих.
Зокрема, великий перелік психологів і психотерапевтів можна знайти на сайтах трьох найбільших асоціацій: Національної психологічної асоціації, Української спілки психотерапевтів, Української асоціації когнітивно-поведінкової терапії.
Буде абсолютно нормальним і навіть правильним, якщо у людини, до якої ви плануєте звернутися по психологічну допомогу, ви поцікавтеся щодо:
— диплома про вищу освіту,
— сертифікатів про навчання,
— членства в асоціаціях і чи є там етичний комітет, куди, в разі неетичного поводження, ви зможете поскаржитись.
Але також не варто очікувати від психолога магії. Так, психолог не може і не має вирішувати всі проблеми за людину.
Він також не може «поговорити з кимось» на прохання клієнта чи сказати комусь «що робити».
Психолог не може «вилікувати» від чогось, тим паче, зцілювати від онкології, хронічних хвороб, тощо. Психолог застосовує немедикаментозні методи, розмовні техніки, метою яких є не лікування, а скоріше попередження розвитку психічних розладів. Лікувати психічні розлади і межові стани — це парафія фахівців з медичною освітою, а саме, лікарів-психотерапевтів та лікарів-психіатрів.
Нарешті, психолог не може займатись сімейними «розслідуваннями» чи виносити «вироки» родичам, тощо.
Піклуйтеся про себе та своїх близьких. І не нехтуйте професійною допомогою психологів. Коли вона надана вчасно — це ваш шлях до внутрішнього спокою та кращого життя. Принаймні у вашому сприйнятті того, що ви маєте.