Вважається, що тіла святих після смерті не розкладаються. Найстарішою із “нетлінних” є Цецилія Римська, яка зазнала мученицької смерті в 177 р. н.е.
Про це пише Файна Сторінка .
Її тіло залишається практично таким самим, яким було 1700 років тому, коли було виявлено.
Цецилія згадується в Євхаристійному каноні, але біографічних даних ані історичних свідчень про цю святу немає жодних.
Римські християни початків Церкви не звертали увагу на детальне записування біографічних даних і смерті тих, кого добре знали. Коли сім’я невелика і події близькі за часом, то всі й так усе знають і пам’ятають. Історія Цецилії та її мучеництва була записана аж у V ст., і це єдиний наявний документ.
Цілком можливо, він містить більше легенд, аніж фактів. Згідно з ним, римлянка на ім’я Цецилія народилася на початку ІІІ століття і з дитинства відзначалася неймовірною красою. Батьки уклали домовленість про її майбутній шлюб із римлянином Валеріаном, який був поганин, хоч і шляхетного римського роду. Однак побожна Цецилія склала приватну обітницю чистоти заради Христа-Нареченого.
Напередодні шлюбу Цецилія розповіла Валеріанові про своє рішення. Коли ж він побажав бачити ангела, який стоїть на сторожі чистоти Цецилії, вона відповіла: «Ти не знаєш істинного Бога; доки не приймеш хрещення — не зможеш його [ангела] побачити». Отак вона привела земного нареченого до Христа.
А у вимірі фізичному вона привела його до папи Урбана І, який навчив Валеріана основ віри та вділив йому хрещення. Повернувшись додому, побачив Цецилію: вона молилась, а обік неї стояла сяюча постать ангела. Він тримав у руках два вінки — з лілій і троянд, які поклав на голови Валеріана і Цецилії, сказавши: «Ці вінки чистоти збережіть неушкодженими, бо я вам їх від Бога приніс». До Валеріана прийшов його брат Тибурцій, і його вразив надзвичайний аромат лілій і троянд. Валеріан пояснив йому, звідки взявся чудесний запах. Тибурцій також побажав прийняти хрещення. Незабаром розпочалися переслідування. Валеріан і його брат Тибурцій загинули. Цецилія допомагала бідним і гнаним, а що була з багатого роду і дістала спадок по чоловікові, то роздавала майно і кошти потребуючим.
Коли суддя-намісник дізнався про цю християнку, звелів її арештувати. Солдати, вражені її красою, благали Цецилію не наражати на смерть своє молоде життя. Вона ж їм відповіла: «Не бійтеся виконати наказ, бо мою скороминущу молодість ви переміните на вічну молодість у мого Нареченого — Христа». Під впливом цих слів нібито навернулися чотири сотні солдатів, яких Цецилія також привела до папи Урбана по хрещення.
Суддя переконував її зректися Христа, потім звелів катувати, щоб домогтися зречення, але замість вогню і диму Бог дав Цецилії відчувати тільки повів свіжого вітру. Її віддали катові, щоб відрубав голову, але кат також був вражений її красою і, завдавши трьох ударів, так і не зумів її вбити. Кров мучениці християни збирали хустками. Померла вона через три дні.
Нетлінне тіло Цецилії було знайдене 824 року в катакомбах св.Калікста, а потім, за велінням папи Пасхаліса І, його поховали за Тибром, у базиліці, збудованій на тому місці, де колись стояв їхній із Валеріаном дім.