У верховного говнокомандувача Путіна проблеми. Як то кажуть, не хвалися, йдучи на рать, а хвалися, йдучи з раті. З останнім у нього якраз промах і вийшов. Побігла його армія з раті так, що й не наздогнати. І одна за одною прямо на очах розсипаються ті зони впливу, які Росія звикла тримати за собою.
Про це написав Леонід Невзлін у своєму телеграм каналі, повідомляє Файна Сторінка.
Росія не змогла стати центром тяжіння для республік колишнього СРСР, не змогла запропонувати нічого привабливого, окрім корумпування еліт, дешевого газу та силової підтримки дружнім режимам. І ось еліти змінилися, а в нових – інші пріоритети. А потенціал російської армії виявився зовсім не таким, як у мультиках та рапортах Міноборони. Ще в січні Росія могла відправити силовиків на допомогу у придушенні заворушень у Казахстані, а у вересні не може наскрести найманців для продовження розпочатої нею війни в Україні.
Після поразки та втечі російської армії в Харківській області пройшло лише кілька днів, але одна за одною відбуваються події, які означають втрату впливу Росії в інших сусідніх регіонах. Між Вірменією та Азербайджаном (за яким стоїть Туреччина) відновилися бойові зіткнення. Вірменія запросила військову допомогу у ОДКБ. Так недоречно для Путіна. Відмова допомогти призведе до виходу Вірменії з ОДКБ та розвалу організації. Якщо відправлять допомогу інші країни, це знову ж таки – втрата впливу Росії всередині ОДКБ. Одночасно на кордоні Киргизії та Таджикистану сталася перестрілка між прикордонниками. Очевидно, що Росія вже не може впоратися з роллю регіонального арбітра. І у виграші будуть ті країни, які мають сильних партнерів – насамперед Китай та Туреччину.
Сі Цзіньпін якраз прибув до Казахстану. Це знаковий візит – перший закордонний після пандемії. І на зустрічі з президентом Казахстану Токаєвим товариш Сі заявив досить однозначно, щоб його почули і в Кремлі: «Як би не змінювалася міжнародна кон’юнктура, ми й надалі рішучого підтримуватимемо Казахстан у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності». У відносинах із Росією Казахстан перебуває приблизно в тій самій групі ризику, що й Україна. У дивовижній країні живе багато російських громадян, а радикальні патріоти у Росії неодноразово висловлювали претензії біля Північного Казахстану. «Без Білорусії, Східної України та Новоросії, без Криму та російської частини Казахстану Росії не жити», – сформулював ще 1994 року філософ Юрій Бородай свою відому тезу.
І якщо раніше націоналісти в Росії були скоріше маргіналами, то зараз ця ідеологія користується попитом на державному рівні. Тому за наявності буйного сусіда Казахстан має лише один шлях – зближення з Китаєм заради безпеки. 2022 назавжди увійде в історію Росії. Адже за кілька місяців Путін зумів втратити все, що вибудовувалося десятиліттями.