Столицею радянської УНР встигли побувати Харків, Полтава, Катеринослав та Таганрог, поки в1934 році столицю УРСР не було пересенено до Києва
24 червня – історичний день в державотворенні України. Саме в цей день у 1934 році відбулося перенесення столиці України з Харкова у Київ. Про це повідомляє НАРОДНА ПРАВДА.
В цей день відбувся урочистий переїзд вищих владних структур УСРР з Харкова до Києва, що ознаменувало виконання ухваленого в січні 1934 року рішення про перенесення столиці республіки до Києва. З нагоди цієї події цього дня у Києві відбулися урочистості та військовий парад.
У грудні 1917 року, після невдалої спроби захопити владу у Києві на скликаному за ініціативою більшовиків Всеукраїнському з’їзді совітів робітничих, селянських і солдатських депутатів, пробільшовицьки налаштовані делегати переїхали до Харкова і там, об’єднавшись із делегатами ІІІ обласного з’їзду рад Донецько-Криворізького басейну, проголосили створення радянської Української Народної Республіки (УНР). На з’їзді в Харкові було обрано Центральний Виконавчий Комітет рад України (ЦВК рад України), який вже через кілька днів сформував уряд — Народний секретаріат, місцеперебування якого і визначало столичність міста.
Після захоплення червоними військами Києва в лютому 1918-го туди одразу перемістився Народний секретаріат, проте укладення Брестського мирного договору змусило його невдовзі залишити Київ і столицєю радянської УНР встигли побувати Полтава, Катеринослав та Таганрог, де наприкінці квітня були розпущені ЦВК рад України та Народний секретаріат.
Після захоплення 5 лютого 1919 року Червоною армією Києва постало питання про переїзд туди вищих органів влади УСРР. Відповідне рішення було ухвалене у лютому 1919 року, а 6 березня 1919 року воно було затверджене на першому засіданні ІІІ Всеукраїнського з’їзду ради, який 6-10 березня відбувся у Харкові. Переїзд вищих владних структур до Києва відбувся у другій половині березня. В 1919 році радянсько-більшовицька влада в Україні знову потерпіла поразку, а вже при її відновленні вищі владні структури (тоді це був Всеуревком та тимчасове бюро ЦК КП(б)У) переїхали до Харкова у другій половині січня 1920 року. Наміри повернути столицю до Києва у лютому 1920 року Ленін означив як «нісенітницю», що, власне, і було підтверджене практикою, коли вже весною польсько-українські війська зайняли Київ.
Певний час Харків вбачався тимчасовою столицею УСРР. Відповідне рішення Всеукраїнського з’їзду рад, яким Харків було названо столицею УСРР, було зафіксоване лише при затвердженні Конституції УСРР 1929 року. Втім, і в період утвердження Харкова в новому статусі час від часу серед високопосадовців лунали повідомлення про перенесення звідти столиці до іншого міста, наприклад, Києва чи Запоріжжя — нового індустріального центру радянської України.
Офіційно питання про повернення столиці радянської України до Києва 18 січня 1934 року на пленумі ЦК КП(б)У поставив другий секретар ЦК КП(б) України і одночасно перший секретар Харківського обкому Павло Постишев, який повідомив, що ЦК ВКП(б) й «особисто товариш Сталін» пропонують перенести столицю з Харкова до Києва.
21 січня 1934 року це рішення було затверджене спочатку XII з’їздом КП(б)У і того ж дня проведене по радянській (державній) лінії постановою Президії ВУЦВК.
Запланований на осінь переїзд перенесли на початок літа. 23 червня 1934 року у театрі ім. Шевченка та згодом на вокзальному майдані у Харкові «проводжали ЦК КП(б)У і уряд Радянської України до нової столиці УСРР — Києва». 24 червня їх урочисто зустріли на залізничному вокзалі нової столиці, в якій з цієї нагоди на майдані Героїв Перекопу (нині — Софійська площа) відбувся військовий парад. Завершилися офіційні заходи урочистим пленумом Київської міської ради, який ввечері того ж дня відбувся на стадіоні «Динамо».
ХІІІ Всеукраїнський з’їзд рад, який відбувся у січні 1935 року, остаточно ствердив новий статус Києва, внісши відповідні зміни у 82 ст. Конституції: «Столицею Української Соціалістичної Радянської Республіки є місто Київ».