Військова тактика України полягає в об’єднанні учасників бойових дій у єдину інформаційну мережу. Такий підхід називається “сетецентрична війна”. На війні такого типу кожен боєць несе особисту відповідальність за свої дії, а всі рішення приймаються, виходячи з аналізу отриманих на полі даних.
Приклад тому — система дронів Кропива, зібрана буквально на коліні з цивільних квадрокоптерів та планшетів. Програма для Кропиви, що характерно, писалася також цивільними розробниками без указу Міноборони та спущеного зверху бюджету — на відміну від усіх аналогічних проектів, які реалізує армія Росії.
Більша частина армії України складається з людей, які багато років жили у стані пасивної готовності до війни. Максим Жорін, третій командир батальйону Азов, розповідав про курси військової підготовки, які він організовував у Києві з 2014 року. За його словами, волонтери протягом восьми років навчали гцивільних людей основ поводження зі зброєю, першої допомоги та правил поведінки під час бомбардувань. До лютого 2022 року Україна мала пул готових до війни громадян. Як наслідок, українська армія збиралася на війну за допомогою смсок, а російська за допомогою повісток.
Українська армія радикально відрізняється від російського соціального складу. Російська армія – структура, замкнена сама на себе. Через катастрофічний рівень корупції та відставання регіонів потрапляють туди найменш забезпечені, неосвічені та незатребувані на ринку праці люди. Армія для них єдина можливість застосувати себе. Українська армія — це громадянський спротив, який складається у великій мірі із абсолютно самодостатніх людей із професією та навичками, які знаходяться на полі бою, бо мають що боронити у абсолютно прямому сенсі.
Армія України складається з людей, які борються за свої ідеали та самостійно приймають рішення на полі бою. Армія Росії складається з позбавлених волі та права голосу маріонеток у руках генералів. Армія України складається з воїнів, а армія Росії – із солдатів.
Юлія Латиніна