Своїм нападом на Україну Пунті зробив найбільшу статегічну помилку – дав можливість провести глибинну розвідку того де закінчується реальна міць його режиму і починається пропагандистський блеф.
Нова стратегія — відкрита боротьба з агресором незважаючи на ризики ядерної війни.
За два останні десятиліття США та їхні європейські союзники не хотіли сваритися з Росією, пише видання (цитати із публікації). Навіть після того, як вона вторглася в Грузію, анексувала Кримський півострів, збила пасажирський лайнер з Малайзії і втрутилася у вибори президента США, колективний Захід робив дуже мало дій у відповідь. Оголошені санкції були надто м’якими, щоби вплинути на путінське оточення. Головною метою було недопущення відкритого протистояння з Росією.
Коли Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну у лютому 2022 року, стратегія умиротворення, здавалося, продовжуватиметься. Західні лідери знову обмежилися порівняно м’якими санкціями і війська в Україну не надіслали. Вони боялися роздмухати «гарячу» війну з Росією і – хоча це й не заявлялося – цілісність України цей ризик не виправдовувала.
Але невдовзі політики змінили думку. Останні два місяці США, ЄС та їхні союзники показали Росії, що можуть за себе постояти. Як пояснити такий політичний розворот? Нова стратегія має два підґрунтя.
Стійкість українців
За останні десятиліття США накопичився великий досвід співпраці з державами, які ведуть війну на своїй землі (яскравий приклад – Афганістан). На перший погляд, українська кампанія мала бути програною протягом кількох днів, настільки непорівнянні сили сторін.
Але Україна вразила весь світ: український бойовий дух не дозволив російським бойовим з’єднанням вирішити більшість бойових завдань.
І успіх України надихнув країни Заходу: виявляється, Путіну можна давати дієву та успішну відсіч.
Втомилися боятися
Початок війни в Україні перекроїв європейське бачення реальності. Велика війна, вперше за 75 років після знищення гітлерівської Німеччини, знову вирує на континенті. Раніше витівки Путіна меркнуть у порівнянні з цим.
Війна змінила ставлення до Путіна багатьох західних лідерів: якщо раніше вони вибирали терпіти його агресію в ім’я блага своєї країни, то в лютому жереб було кинуто: або конфронтація, або конформізм.
Зміни позиції іноземних офіційних осіб вражають: якщо на початку війни
чиновники американського МЗС не хотіли визнавати, що США постачають в Україну «стингери», то сьогодні американці відкрито, не таючись, постачають Україні танки, ракети та інше озброєння. А розвіддані, що передаються, можливо, цінніші за ракети.
Як заявила Evelin Farkas, колишній представник Пентагону: «Ми дамо їм усе, що потрібне для перемоги. І ми не боїмося реакції Путіна. Наші руки розв’язані».
Втім, експерти вважають, що деякі західні лідери продовжують злочинно зволікати, не даючи того, що просить Зеленський. “Ми довго залишалися осторонь через непомірний страх можливих наслідків”, – визнає колишній командувач військами США в Європі, генерал-лейтенант Frederick Hodges.
Але маячить ядерний конфлікт
Інші експерти вважають, що США, компенсуючи колишню пасивність перед Путіном, ризикує розгортанням по-справжньому великої конфронтації. Колумніст «Таймс» пише: те, що сталося з «Москвою» та російськими генералами «переводить непряме протистояння Росії у безпосереднє, пряме. Ні Конгрес, ні простих американців до цього ніхто не готував».
Колишня стратегія поєднувала декларативне протистояння Росії за фактичного її умиротворення. Саме це дозволило Путіну вважати Захід слабким та наляканим та розв’язати агресивну війну. Нова стратегія – реальне протистояння без офіційного визнання – може призвести до атомної війни. Путіну про це відомо, і це є причиною того величезного ризику, який він бере на себе, продовжуючи війну в Україні.