Російські політологи коментують у соцмережах публічну суперечку в керівництві країни, якої не було з часів Бориса Єльцина — нападки Кадирова на Мединського (після оголошення ним пунктів можливо виходу з війни), потім на Пєскова, обструкцію Пєскова з боку Турчака, і нарешті бойкот Пєскову.
«Війна веж була у Кремлі завжди. Путін так і не зміг чи не захотів створити зі своїх соратників єдину монолітну команду. Але між тим, що було раніше і тим, що ми маємо зараз, є велика різниця. Те, що дозволялося у мирний час, стає неприйнятним у військовий», – пише російський політолог, колишній спічрайтер Путіна Аббас Галлямов.
На його думку, «явно очевидне загострення ситуації», а також нездатність Кремля, що кидається в очі, «зберегти згуртованість і єдність» правлячого класу. Він вважає показовим той факт, що у розпал переговорів про мир та обговорення різанини у Бучі в «РІА Новинах» виходить стаття, яка «забила останній цвях у кришку труни наших виправдань»
«На Заході цей матеріал вже на повну силу використовують як доказ того, що російське керівництво підвело під бійню теоретичну базу і, отже, інцидент є не випадковістю і не ексцесом виконавця, а цілеспрямованою державною політикою», — резюмує експерт.
Галлямов не вірить, що це ексцес виконавців, і стаття вийшла непорозумінням: «У профільних підрозділах адміністрації президента працює цілком кваліфікована публіка. Багатьох із них я знаю особисто». На його думку, це «усвідомлений крок «партії війни», яка намагається максимально ускладнити переговори з Києвом», звідси й атаки «яструбів» на «голубів», що залишилися в керівництві.
«Схоже, що вітчизняні еліти перейшли до режиму індивідуального порятунку. Хтось вважає, що воно полягає у війні до переможного кінця, хтось — що воно у переговорах та знятті санкцій, — констатує політолог. — Головне, що Путін у цьому бере все менше. Всі вже зрозуміли, що зовсім не такий він великий стратег, що він теж може помилятися і програвати». А це перший крок до перевороту, підсумовує експерт.
«Партії війни» в Кремлі насправді протистоїть не «партія миру» — а «партія постраждалих. І ці постраждалі просто виходять із гри, покидають свої посади. Жодного впливу на Путіна чи Радбез вони не мають. Одні вже пішли, як багато хто з апарату Центробанку або як гендиректор «Яндекса», інші ще проводять конференції на тему: це вже «мобілізаційна» (тобто неринкова) економіка чи ще «ринкова»?»
Медведєв приєднався до партії війни, оскільки краще відчуває настрій Путіна — і тих, хто мріяв би його «відправити на почесну пенсію», вказує Морозов. Тому він «публікує свої розвинені колонки в телеграм-каналі, розраховуючи показати Путіну, що він «вірний до труни», разом із Патрушевим, Кадировим та іншими демонами війни».
«Замість «партії миру» в Москві міцніє така ментальна конструкція, яка дозволяє «постраждалим» унутися від подій: щоб мати можливість позніше заявляти, що війну затіяли не ми, а США, які поневоляють Європу, — пише Морозов. — Тому з піснями та танцями покотимося до загибелі всі разом: партія постраждалих під керівництвом партії війни»
Такого ж висновку приходить і російський політолог Кирило Рогов: «У російських елітах повно людей, здатних розуміти і усвідомлювати цю перспективу колапсу, але ніхто не має не тільки прав , але головне — волі, щоб зупинити чи хоча б пригальмувати це дивовижне національне харакірі».
“Пасажири махають прапорами, списаними ідіотичними гаслами (“денацифікація”, “імпортозаміщення”, “можемо повторити”), небезпечно і шанобливо поглядаючи на потилицю пілота, що рішуче спрямував літак у схил гори”, – дає експерт невтішний прогноз.