Родина Алчевських: у центрі – Олексій Алчевський (1835–1901), Христина Алчевська (1841–1920); зліва-направо – Іван (сидить), Ганна, Григорій, Дмитро, Микола; на колінах – наймолодша донька Христя. Фото 1880-х років. Про це розповідає radiosvoboda.org
Чи знаєте ви, що місто Алчевськ так назвали на честь видатного фінансового генія? Саме завдяки будівництву Катерининської залізниці та Донецько-Юріївського металургійного товариства і з’явилось робітниче селище. Проте, не лише український промисловець, банкір, громадський діяч та меценат Олексій Алчевський (1835-1901) увійшов в історію України, але й уся його родина. Дружина Христина – справжня революціонерка свого часу, адже, незважаючи на антиукраїнську політику в Російській імперії, вона навчала жінок східних регіонів письму, літературі та історії України. Вона усвідомлювала важливість української мови. Хто ж вони – Алчевські?
Жінка має в домі господарювати, а освіта їй не потрібна – такий стереотип існував дуже довго, і Христина Алчевська стала однією з перших, хто вирішив кинути виклик цій системі в Російській імперії.
У 1862 році вона заснувала в Харкові першу безкоштовну недільну жіночу школу, якої не було до цього часу в Російській імперії. У цьому закладі працювало понад 100 вчителів-ентузіастів, яким сподобалась ідея Христини надати освіту звичайним жінкам – кухаркам, прибиральницям… Усіх учениць поділили на три категорії: ті, хто зовсім не вмів писати, ті, хто вмів читати, але не вмів писати, та ті, кому потрібно було покращувати свої навички. Вони вивчали правознавство, фізику, хімію, географію, історію України, письмо, математику, а також відвідували театри.
В її школі викладав Грінченко
У селі Олексіївка (нині це територія Перевальського району Луганської області) родина Алчевських відкрила однокласну земську школу, де навчання, як і в Харківській школі, велося українською мовою. У цьому закладі викладав Борис Грінченко.
Після виходу Емського указу українська мова у школі була заборонена. Христина Алчевська обрала: краще хоча б російською, але дати освіту більшій кількості жінок, ніж взагалі не викладати.
Христина Алчевська виховала понад 17 тисяч жінок Cхідної України, її методичні роботи стали підказками для педагогів усієї тодішньої Російської імперії, а про професіоналізм «багатійки, що навчила схід України писати» розповідали навіть в Європі.
Хлопець із двома класами освіти, який став фінансовим генієм
Олексій Алчевський закінчив двокласну школу та Сумське повітове училище, а далі займався самоосвітою. У 25 років він переїхав до Харкова і на позичені гроші відкрив чайну крамницю. У 1868 році став одним із засновників Харківського торговельного банку, який був третім за значенням у тодішній Російській імперії. Згодом він заснував Земельний та Іпотечний банки, а також очолював Біржовий комітет та власний Торговий дім.
Далі Алчевський звернув увагу на традиційне для українців заняття – землеробство. Оскільки найдешевша земля була на півдні, він купив її у селі Василівка, завіз туди високопродуктивні породи худоби та використовував найкращі сільськогосподарські машини та реманент. Як результат, продукція з полів і ферм Алчевського пішла на зовнішні ринки, а капітали його зросли до чотирьох мільйонів карбованців.
На Донбасі Алчевський заснував Олексіївське гірничо-промислове товариство, Донецько-Юріївське металургійне товариство та Донецько-Юріївський металургійний завод (нинішня назва – «Алчевський металургійний комбінат»). Це були єдині металургійні підприємства в Україні, побудовані на вітчизняних інвестиціях.
Підприємства Алчевського обігнали за виробництвом металу навіть найкращу базу на Уралі. З 1885 до 1900 року виробництво заліза і сталі в Україні зросло більше ніж у 25 разів.
Сини і доньки Алчевських: 6 талантів
Родина Алчевських: у центрі – Олексій Алчевський, Христина Алчевська; зліва-направо – Іван (сидить), Ганна, Григорій, Дмитро, Микола; на колінах – наймолодша донька Христя. Фото 1880-х років
Дмитро Алчевський присвятив себе науці і став кандидатом природничих наук.
Григорій Алчевський був популярним композитором. Серед його творів – «Альоша Попович» (1907), обробки українських та російських народних пісень, солоспіви на слова Шевченка («Чого мені тяжко, чого мені нудно»), Франка («Безмежнеє поле»), Лесі Українки («Не дивися на місяць весною», «Стояла я і слухала весну»), а також своєї сестри Христі Алчевської («Конвалія», «Гей, на бій»).
Ганна Алчевська допомагала викладати в жіночій недільній школі.
Микола Алчевський створив перший буквар для дорослих українською мовою.
Іван Алчевський – «король тенорів». За 16 років виконав 55 оперних партій. Найвидатнішою вважали партію Германа із «Пікової дами» Чайковського. Також у його репертуарі були твори Миколи Лисенка, Ярослава Степового і брата – Григорія Алчевського, не залишав без уваги народні пісні. Українська музика завдяки Алчевському лунала і за кордоном.
У творчості Христі Алчевської експерти відзначають «європейський український націоналізм». Вона багато перекладала з російської і французької літератур. Христю Алчевську вважають справжнім бунтарем того часу. Адже попри заборону, читала учням українські книжки; брала активну участь в організації й проведенні мітингів і страйків учнів середніх шкіл, мала зв’язки з підпіллям. Вона вважала, що змінити державу може лише молодь. Тож приділяла її вихованню найбільше часу.
Українська письменниця, драматург, прозаїк, поетеса та педагог Христина Алчевська (1882–1931), донька Олексія Алчевського (1835–1901) і Христини Алчевської (1841–1920)