Референдум щодо конституції зробив Франсуа Дювальє довічним президентом. Папа Док крав з бюджету, видав свій цитатник і розмовляв із духами страчених ворогів режиму.
Чорношкірі раби 1804 року підняли антифранцузьке повстання на острові Гаїті. Вони вигнали колонізаторів та обрали першого у світі чорного президента. Щоправда, вчорашні раби скористалися свободою своєрідно: дуже скоро почалася смертельна ворожнеча між мулатами та чистокровними неграми. Ця дивна війна тривала багато десятиліть і перетворила колись квітучий острів на країну, знекровлену державними переворотами та злиднями.
Франсуа Дювальє народився 14 квітня 1907 року в Порт-о-Пренсі, столиці Гаїті, у родині мирового судді Дюваля Дювальє. Коли хлопчик підріс, то вирішив не йти по стопах, а відправився вчитися на лікаря. У 1934 році юнак закінчив Університет Гаїті та влаштувався працювати в одну з місцевих лікарень.
Дювальє сміливо йшов до осередків заразних хвороб, рятуючи людей від тифу, малярії та інших страшних тропічних недуг. Саме тоді йому дали прізвисько Папа Док, яке залишилося з ним на все життя. Так назвали його пацієнти, яким він урятував життя.
Спостерігаючи за тим, як важко живеться простому населенню Гаїті, Дювальє все більше і більше переймався ворожістю до правлячої верхівки, що в основному складалася з мулатів.
В 1946 Франсуа був призначений директором національної медичної служби, а в 1949 він вже став міністром праці та охорони здоров’я країни. Довго Дювальє у міністерському кріслі не просидів. 1950-го стався державний переворот під керівництвом Поля Маглуара, і Папа Док, який підтримував попереднього президента, був змушений покинути свою посаду.
Через два роки уряд розвалився, і Дювальє, навіть не чекаючи на офіційне припинення кримінальної справи, заявив про свої президентські амбіції. Коли в грудні цього року офіційно оголосили амністію, Папа Док урочисто підтвердив своє бажання очолити Гаїті.
Президентська кампанія 1957 року нагадувала натуральний бардак. За дев’ять місяців у країні встигло змінитись п’ять тимчасових урядів. Народ утомився стежити за тим, хто там зараз сидить у владі. У деяких регіонах почалися заворушення. Сам же Папа Док займався відвертим популізмом — говорив про те, що оновить країну і роздасть народу багатства, які мулатська еліта, що прогнила, накопичила у своїх палацах. 22 вересня 1957 року Франсуа Дювальє став президентом Республіки Гаїті.
Тонтон Макути, або чорношкірі опричники президента
Одразу після інавгурації Дювальє вигнав усіх своїх політичних опонентів із країни і протягом кількох місяців ухвалив нову конституцію. Виконуючи свої передвиборчі обіцянки, президент розпочав чищення політичних та армійських верхів від мулатів, замінюючи їх вихідцями із чорних низів. Генералітетові такі кроки не дуже подобалися. Всі генерали були замінені на нових, піднесених особисто Папою Доком, і відданих лише йому.
Дювальє чудово знав забобони простих гаїтян і активно ними користувався. Президент з’являвся на людях у чорному костюмі та білій сорочці. Він не знімав чорних окулярів і спеціально тренував голос, щоб відповідати уявленням гаїтян про Барона Суботу — місцевий дух смерті. При цьому у своїй пропаганді Папа Док використав і християнські мотиви.
На початку 1959 року, все ще побоюючись спиратися на армію, президент створює підлеглу особисто йому організацію, яка поєднувала функції таємної поліції та каральних ескадронів. Назвав він цих опричників тонтон макутами, на честь монстра-людожера з гаїтянських легенд. Тонтон макути стали жахом для всього Гаїті на довгі роки, грабуючи і вбиваючи людей без будь-якої загрози покарання.
24 травня 1959 року Дювальє потрапив до лікарні із серцевим нападом. Поки Папа Док лежав у лікарні, він доручив виконання своїх обов’язків Клеманові Барбо – лідеру тонтону макутів. Перше, що президент зробив, повернувшись до своєї роботи, — наказав заарештувати Барбо за підозрою у зраді та спробі узурпації влади. На початку 1961 року остаточно одужавши правитель видав указ про дострокові президентські вибори, хоча конституція не дозволяла йому обиратися знову. За офіційними даними, 100% голосів виборців було віддано єдиному кандидату — Франсуа Дювальє.
Подібні фокуси дуже сильно впустили авторитет Дювальє в очах американського уряду, який до цього регулярно виділяв Гаїті великі суми як гуманітарну допомогу.
Хто вбив Кеннеді, та інші чудасії Папи Дока
У 1963 році з в’язниці вийшов озлоблений Клеман Барбо. Він спробував захопити владу на Гаїті, викравши дітей президента та розраховуючи загрозою змусити Дювальє залишити посаду. Задум не вдався, викрадення в останній момент зірвалося. Узурпатор, що не відбувся, біг у сільські райони Гаїті, ховаючись від тонтон макутів, відправлених по його душу. Папа Док заявив, що його ворог перетворився на чорного пса і видав указ, який наказував убити всіх чорних собак на острові. Барбо впіймали, щоправда, у людській подобі, і тут же пристрелили.
Папа Док навіть узяв на себе відповідальність за вбивство Кеннеді. Президент Гаїті публічно заявив, що це сталося через прокльон, який він особисто наслав на лідера Америки.
14 червня 1964 року Франсуа Дювальє вирішив провести конституційний референдум, щоб призначити себе довічним президентом із правом особисто обирати собі наступника. Усі бюлетені були надруковані з уже проставленою позначкою у графі «За», позбавляючи виборців можливості волевиявлення. Немов доповнюючи цю історичну подію, Папа Док опублікував новий текст молитви «Отче Наш», де згадки про Бога були замінені на ім’я Дювальє.
Дивно в поведінці гаїтянського лідера ставало дедалі більше. Він то оголошував себе «втіленням землі та народу Гаїті» або «живим прапором Республіки», то вимагав принести йому відрубані голови його ворогів, заявляючи, що хоче покликати їх духів, то переконував Ватикан дозволити йому особисто призначати єпископів на Гаїті. Водночас він видав збірку своїх цитат і під страхом арешту зобов’язав купити її кожного громадянина країни.
Франсуа Дювальє помер у віці 64 років 21 квітня 1971 від ускладнень діабету. Ходили чутки, що Папа Док мав намір коронувати себе імператором Гаїті, але не встиг.