Англо-занзібарська війна 1896 року — згідно з книгою рекордів Гіннесса, є найшвидшим конфліком у світовій історії. Протистояння тривало менше години і закінчилося нищівною поразкою африканського султанату.
Що спровокувало доленосний конфлікт, і як британцям вдалося так швидко здобути перемогу?
Ілюзія незалежності
Занзібарський султанат – держава, що існувалаз 1861 по 1964 рр. на території сучасної Танзанії. Вона з’явилася в результаті арабського завоювання Східної Африки, і тривалий час розглядалося як питоме князівство султанату Омана.
Однак у 1861 році африканці, заручившись підтримкою англійців, оголосили про свою незалежність. Формально, Занзібарський султанат став суверенною державою. Фактично перейшов під частковий контроль Британської імперії.
Ситуація в країні розпалилася в 1890 році, коли британці без угризінь совісті стали ділити Східну Африку з Німеччиною, а потім остаточно позбавили Занзібар самостійності.
Невдоволення султаном-маріонеткою Хамадом вилилося в народне хвилювання 1896 року. Владу у свої руки вирішив взяти його двоюрідний брат Халід. Він заручився дипломатичною підтримкою німців, отруїв свого родича та зайняв трон.
Занзібар був знову оголошений незалежною державою, але британці вирішили повернути норовливий султанат за допомогою зброї.
Нерівні сили
Боротьба за незалежність Занзібара відбулася за два дні після приходу Халіда до влади. Сили виявилися абсолютно нерівними.
Придушувати занзібарське повстання взялися два бронепалубні крейсери та три канонірки з 900 солдатами регулярної армії та 150 морськими піхотинцями на борту.
Проти британського флоту султанат зміг виставити лише одну прогулянкову яхту, озброєну малокаліберними гарматами, а також три гармати берегової батареї, зброя якої була виготовлена ще у XVII ст. З огляду на швидкість реакції англійців, Халід встиг зібрати лише 3 тисячі солдатів.
26 серпня британці висунули Халіду ультиматум з вимогою відмовитися від трону, а вранці 27 серпня розпочали бомбардування столиці.
Фактично, бій на цьому й закінчився. За 38 хвилин англійці здійснили 500 гарматних пострілів та ґрунтовно обстріляли берег з кулеметів. Яхту було потоплено, султанський палац знищено, місто перетворено на руїни.
Аборигени втратили понад 500 людей і розбіглися. Англійці вільно вийшли на берег і зайняли спустошену столицю.
Наслідки війни
Варто зауважити, султан виявив малодушність і продовжувати війну не став, знайшовши укриття у сусідніх німецьких колоніях.
Державну свободу Занзібар отримав лише 1963 року, проте вже 1964 року молода країна об’єдналася з Танзанією.
Цілком незалежними африканці так і не стали. Більшість корисних копалин Танзанії видобувається та переробляється європейськими кампаніями. Завдяки такому становищу, незважаючи на багаті природні ресурси, держава залишається серед найбідніших країн планети.