Мати, намагаючись врятувати дитину, легко піднімає легковик вагою півтори тонни. Чотирирічний малюк врятований. Потім жінку спитали, як їй це вдалося. Відповіді вона не мала. Вона взагалі не могла згадати події останніх хвилин.
Тим не менше, достовірно доведено, що наш мозок, у стресових ситуаціях, здатен творити чудеса. Наприклад, зробити надпотужним тіло звичайної, тендітної домогосподарки. Як таке можливо? Над цим нейрофізіологи ламають голову кілька останніх десятиліть.
До середини минулого століття вчені вважали, що мозок «Homo sapiens» влаштований хоч і складно, але досить схематично, і що за окремий вид діяльності відповідає та чи інша його ділянка.
Наприклад, це зона сну, це – відповідальна за згинання мізинця, а це зона, відповідальна за кохання.
Такі висновки було зроблено з урахуванням безлічі спостережень, коли пошкоджувалась та чи інша ділянка мозку і в людини порушувалися певні функції організму.
Випадки, коли пацієнтові вдавалося відновитись, здавалося б із критичного становища списувалися на статистичну похибку.
Але все виявилося набагато складніше та цікавіше.
За останніми даними, нейрони нашого мозку організовані нелінійно. Система їхньої взаємодії настільки складна і заплутана, що дослідники поки що лише на початку шляху її вивчення.
Щодо забезпечення вищої психічної діяльності, взагалі неможливо сказати яка саме ділянка мозку відповідає за ту чи іншу функцію. Можна лише, дуже приблизно сказати, що така область має відношення до пам’яті, мови або емоцій.
Зовнішній сигнал, зазвичай, потрапляє у ту чи іншу область мозку залежно з його походження. Образно кажучи, світло та звук потрапляють у різні ділянки. Але далі діяльність нервових клітин протікає за своїми особливими законами.
Нейрони можуть легко мінятись місцями. Ті, що відповідають за зорові реакції сьогодні, завтра можуть з тим самим успіхом реагувати на нюх. Цю особливість мозку людини вчені називають пластичністю мозку.
Саме завдяки їй будь-яка людина має шанс на повноцінне життя після серйозних травм голови або інсультів. Мозок може адаптуватися до зміни зовнішніх і внутрішніх умов.
Більше того, головний мозок людини постійно випромінює потужні високочастотні енергії. У різних людей (залежно від того, як часто вони навантажували свій мозок) активність цього психополя різна.
Саме енергетичні поля мозку відповідають за ефективну організацію всіх нейрофізіологічних процесів.
Психополе людини дуже енергоємне. Зрозуміло, що має існувати якийсь фізичний накопичувач цих енергій. І вчені його виявили.
Такими носіями є кристали епіфіза. Тільки вони дають змогу тримати у білковому середовищі величезний енергоінформаційний обсяг.
У середині ХХ століття професор МДУ Н.І. Кобозєв, досліджуючи феномен свідомості, дійшов висновку, що фізіологія мозку як така неспроможна забезпечити процес мислення.
Значить має існувати щось ще, за рахунок чого кожна людина стає унікальною особистістю.
На цій основі зроблено сміливе припущення про існування надмалих частинок-психонів, які є енергетичною основою розумових імпульсів.
У ході експериментів було визначено частину мозку, здатну керувати потоками психонів. Ця частина – епіфіз. Точніше його кристалики.
Було встановлено, що вони є носіями біологічних та психосоматичних програм, які можуть бути здійснені в ході життя людини.
Величезна кількість інформації про різні позитивні та негативні сценарії життя людини зберігається в кристаликах епіфіза. А ось за їхню реалізацію якраз відповідає психополе людини. Чим воно інтенсивніше, тим більше позитивних сценаріїв виконується. Негативні відходять на другий план.
У багатьох людей цей процес протікає неусвідомлено, і вони можуть повністю реалізувати свій потенціал. І з цієї причини навіть геніальні люди реалізують свої можливості лише на 5–10 відсотків.
У критичній ситуації психічна енергія мозку лавиноподібно наростає. За короткий час (іноді це мілісекунди) вона може перевищити номінальне значення сотні разів.
Спонтанний викид енергії впливає на кристали епіфіза, а той у свою чергу включає аварійну програму. Саме в такому стані домогосподарки перевертають машини та застрибують на другий поверх.
Тільки вироблення потужних енергій короткочасне, і коли криза дозволяється, миті надмірної напруги забуваються.
Поки не ясно, як досягти цього стану усвідомлено. Питання надпотужної роботи мозку, як і раніше, розташоване в сутінковій зоні сучасної науки.
До того ж не факт, що ці здібності взагалі потрібні простій людині. Такі можливості, звичайно, були б дуже доречними рятувальникам та пожежникам, а ось непідготовленій людині вони скоріш за все зашкодять, ніж принесуть користь.