Чи замислювалися ви про те, чому всі починають рахувати саме з нуля? Нуль є однією із найспірніших і найскандальніших чисел в історії математики, але це не просто цифра, він має ще й цікаве філософське значення і дуже багату історію, таку, якої, мабуть, немає в жодного з інших чисел, адже, здавалося б, звідки вона можлива, якщо нуль – це абсолютне ніщо?
Все виникло з нічого?
Таке питання нерідко ставлять собі космологи, коли намагаються пояснити походження Всесвіту. Як ми взагалі починаємо рахувати кількість чогось? Нуль позначає порожнечу, відсутність будь-яких предметів чи об’єктів у конкретному просторі.
Наприклад, скільки олівців у коробці? Якщо ми відкриємо її і не побачимо там жодного олівця, то, відповідно, скажемо – анітрохи, нуль. Якщо там щось буде, ми скажемо – 1, 2, 3, словом, назвемо конкретну кількість, тобто, відлік пішов.
Але з чого саме розпочався відлік? З одиниці чи з нуля? По суті, коли ми відкриваємо коробку і виявляємо, що вона порожня, отже, відлік починається з порожнечі, з нуля, з нічого. Але хтось це твердження заперечить і скаже, що почати відлік не було з чого, адже коробка була порожньою! І обидва твердження виглядають дуже логічними.
Але звідси виникає питання: сам Всесвіт теж, виходить, виник у якійсь невідомій нам порожнечі? Всередині чого вона? Адже до її народження не існувало ні часу, ні простору, все було стиснуто в щільну точку сингулярності, і питання: чи є ця сингулярність нулем?
А що каже історія народів світу?
Якщо заглянути в історію, то у китайців, греків, римлян нуль був відсутній взагалі. Про таку кількість навіть ніхто й не замислювався. У Європі нуль став відомий лише XVI столітті, але його довго не вважали за число, лише називали умовним знаком, який позначає порожнечу. До нас в Україну нуль прийшов від арабів разом з іншими числами, які ми використовуємо й досі.
Вперше про поняття нуля задумалися древні перси, і вони вирішили, що має бути якась цифра, яка позначала б не число, не кількість, а саме відсутність всього. Потім про поняття нуля замислилися і вавилонці. Індіанці Майя вважали, що поняття нуля означає першопричину і нескінченність, і, до речі, з усіх стародавніх народів, саме Майя надавали йому такого особливого глибокого філософського значення, оскільки бачили в ньому справжній початок, весь простір буття, який може бути заповнений будь-якою матерією. Його позначали порожньою черепашкою, що вже чимось нагадувало сучасний нуль як коло чи спіраль. У їхньому календарі перший день місяця починався саме з нуля, а не з одиниці. У Південній Америці теж здогадалися про нуль: інки просто робили пробіл у ряді цифр для того, щоб позначити нуль.
Але були ще дехто, хто бачили нуль був не просто як дивну цифру, що позначала ніщо. Для них нуль вважався особливим циклом переродження, де кінець – це завжди нове начало, це те, звідки все взялося, і рухається священним колом буття. Здогадалися, чиї це думки? Це – індійці. Нуль ототожнювався з колесом сансари, який не має ні початку, ні кінця.
Весь Всесвіт у розумінні індійців працює за однаковим принципом. Живі організми Землі народжуються, живуть, помирають, та знову перероджуються. Зараз у Всесвіті ми знаємо, що старі зірки, чий термін минув, дають життя новим зіркам, планетам і планетарним системам. Чорні діри працюють як генератори: поглинають одне, а виділяють енергію, необхідну створення чогось нового. Сам Всесвіт, згідно з Теорією Великого вибуху, теж не виник з нічого: йому передував інший всесвіт, який переродився і перейшов у сьогоднішній стан.
Історія Всесвіту ніколи не закінчувалася і ніколи не починалася. Вона існує вічно і постійно змінює свої втілення. Нуль – початок певного нового етапу, а все починається з нічого. Щоб розпочався день, треба розплющити очі. Щоб у дворі твоєму був сад, потрібно посадити насіння, адже спочатку земля порожня, отже нуль – початок всього і заслуговує на певну увагу.
Саме індійці і намалювали знамените коло, що стало нулем, і в розрахунках він теж у них брав активну участь. У індійців систему числення перейняли араби, які називали знак порожнечі сифром. Від цього слова походить наше поняття «цифра».
Довгий час математики не визнавали його числом, адже він означає відсутність усього! А тепер весь сучасний світ, програмування, обчислення – ніщо не представляється без нуля! Отак і завоювала порожнеча весь світ!
До речі, єгиптяни початку II тисячоліття до н. е. використовували ієрогліф енфр (у перекладі – «прекрасний»), який також означав початок відліку в схемах храмів, пірамід і гробниць – це була подібність нуля. А чудовий він ось чому…
Філософія нуля
Якщо спостерігати за розвитком думки серед різних культур і народів, можна зауважити, що всі інтуїтивно здогадувалися, що перед одиницею має бути щось ще.
Виявилося, що нуль – це не просто умовний знак, що символізує порожнечу. У Всесвіті справді все циклічно, а саме ніщо чи порожнеча начебто спочатку були створені для того, щоб їх щось заповнило.
Коробка для олівців потрібна, щоб у ній були олівці. Коробка спочатку порожня – це початковий стан системи, відліку. Будинки будуються, щоб у них хтось жив. Всесвіт створений для того, щоб теж бути заповненим речовиною і навіть, можливо, для того, щоб у ньому з’явилися якісь розумні істоти, які будуть ставити подібні питання, дивлячись на зоряне небо. Якщо подивитися у зворотному напрямку, то без коробки не буде і олівців (вони загубляться), без дому – людей (на вулиці довго не протягнеш), а без Всесвіту – взагалі нічого і нікого.
Виходить, що нуль і визначає можливість всього нашого життя, та й взагалі стан всього сущого, причому індійці виявилися разюче праві. Ми б не могли з’явитися без нуля, а нуль – також потребує наповнення. Порожнеча тому і існує, щоб бути заповненою.