Знаменитий епізод із волхвами згаданий лише в одному Євангелії. Але цей текст дуже лаконічний – небагато розповідає він про мудреців, які прийшли вклонитися Христу. Ким були ці волхви, чому вони мали таке глобальне визнання він теж не пояснює, але багато можуть розповісти інші історичні тексти.
Волхвів знали і на Сході, і в Русі, приписували їм подібні вміння і здібності, одних переслідували, інших вшановували, що стосується тих самих, євангельських, – через кілька століть після події їм було «привласнено» і титули, і імена.
Тонкощі перекладу
Звідки взагалі з’явилося у Біблії слово «волхви»? Це був результат перекладу з грецької (а саме цією мовою були написані книги Нового Завіту), вихідне « маги » перетворилося на церковнослов’янське «волхви». Другий варіант був зрозумілий і звичний русинам, але в тому, що стосується сенсу терміну, далеко від першого він не втік. Коріння слова сягає зовсім в далеке минуле, найімовірніше, термін «волхв» походить від старослов’янського, який означав «бурмотати, говорити нерозбірливо». По суті, волхвами називали тих, хто щось творить за допомогою слів, змов, заклинань.
“Чарівництво”, “чарівник” – це все звідти, від “волхвів”. Ці люди в Русі були служителями язичницьких культів, шанувалися як заклиначі стихій, чаклуни та цілителі. Вони проводили обряди, робили жертвопринесення, пророкували майбутнє. Але з прийняттям Руссю християнства волхви, що трималися за старі вірування, стали сприйматися чимось ворожим, бісівським – принаймні літописцями. «Повість временних літ» містить кілька згадок про волхвів. Одна пов’язана з легендою про князя Олега, якому волхви передбачили смерть від свого коня. Пророцтво чарівника, хай не правиьно розтлуманече самим Олегом, збулося.
Але розповідь про повстання, яке почалося в 1071 році в Ростовській землі і яке пов’язують з волхвами, виставляє цих чарівників вже в іншому світлі. Нібито приходили вони до багатих жінок, вказуючи на них як, що наче воин приховують запаси їжі із корисливими цілями, а самі «морочили людей», самі наживалися на голоді, викликаному неврожаєм. Розправилися тоді з волхвами жорстоко – і бороди їм видирали, і били, а потім узагалі вбили і на дубі повісили. З волхвами пов’язують і інші повстання, а також чаклунство та різні «бісові дії» у різних містах Русі.
Говорили, що «від волхування» народився Всеслав Брячиславич, прозваний Чародієм. Цей полоцький князь, згаданий у «Слові про похід Ігорів», нібито міг обертатися звіром, а ще був невразливим, оскільки народився у сорочці (пелені), частинку якої носив на собі. Незважаючи на своє походження та свої здібності, князь не зміг, як хотів, захопити та утримати за собою Новгород і Київ. З XIV століття волхвами на Русі взагалі називали єретиків і чаклунів.
До речі, річка Волхов, на березі якої було засновано Новгород, отримала назву від легендарного князя Словена, який у тій річці нібито жив, прийнявши вигляд крокодила та пожираючи людей. Втім, залишилося у пам’яті і багато хорошого – наприклад, богатир Волх Всеславич, він Волх, вважається одним із найдавніших персонажів русинського слов’янського фольклору; згідно билин він, у свою чергу, умів перетворюватися на тварин, а ще – розуміти їхню мову.
Звідки прийшли волхви та навіщо
А що щодо справжніх магів-волхвів, які згадувалися в Біблії? Щодо них склалися певні погляди, хоча точної інформації про волхвів немає. Вважається, що це була особлива каста жерців у Стародавньому Ірані та сусідніх країнах. Геродот писав про магів як одне з племен серед стародавніх мідян. Волхвів-магів називають жерцями зороастризму – моноїстичної релігії вогнепоклонників що виникла в давнину.
У біблійних текстах маги згадувалися як мудреці, тлумачі священних книг, лікарі. Найімовірніше, євангельські волхви прийшли з Месопотамії – так тлумачать стародавні тексти історики. В Євангелії від Матвія сказано лише – «зі Сходу», а втім, у цій єдиній біблійній згадці поклоніння волхвів немовляті Ісусу взагалі немає жодної конкретики, і мудрецям наступних століть довелося багато що відновлювати або навіть додумувати.
Не сказано ні коли саме прийшли волхви – а за деякими трактуваннями, це могло статися через місяці після Різдва, ні кількість мудреців, що відвідали Віфлеєм. Вважається, що їх було троє – просто тому, що дарів було три: золото (як Царю), ладан (як Богу) і смирну (як смертній людині). Не називаються й імена тих, що прийшли – адже в західній культурі вони відомі тепер кожному, це Валтасар, Каспар і Мельхіор. Імена з’явилися пізніше, у легендах та оповідях, у численних міркуваннях та творах богословів.
Волхви прийшли не просити будь-чого, а вклонитися, визнати в немовляті Бога. Адже це були язичники – маги-волхви належали до іншої релігії. Вийшло, щоправда, так, що саме через цих східних мудреців Ірод наказав знищити всіх віфлеємських немовлят віком до двох років. Ідучи за дороговказною зіркою, волхви спочатку прийшли в Єрусалим, де запитали Ірода про Царя, що з’явився на світ; Ірод, стривожений цим, наказав мудрецям після зустрічі з немовлям повідомити його, щоб і він міг поклонитися Месії. Але повертатися через Єрусалим волхви не стали і місцезнаходження Царя не відкрили, що викликало гнів Ірода і побиття немовлят.
Три царі
Що було з тими, біблійними, волхвами після їхнього повернення на батьківщину? Вважається, що вони прийняли згодом мученицьку смерть. Уявлення про мудреців змінювалося, у католицькій традиції в ІХ столітті вони вже називалися королями (або царями). За переказами, останки волхвів, що прийшли до Віфлеєму вклонитися Христу, були знайдені імператрицею Оленою, яка перевезла їх до Константинополя, після чого в IV столітті перенесено до одного з міланських монастирів. В 1164 мощі вивіз звідти імператор Фрідріх I Барбаросса, передавши їх в дар архієпископу Кельна.
Нині святиня зберігається у раку трьох волхвів Кельнського собору. Ця будова має довгу історію – до нинішнього собору на тому самому місці було кілька «поколінь» церков. У 1248 році було розпочато будівництво великого собору, але протягом кількох століть воно залишалося незакінченим; завершили роботи лише 1880 року. Тоді це була найвища будівля у світі – її висота становила 157 метрів. Кельн стає головним місцем щорічного вшанування католиками трьох волхвів.
Днем пам’яті Валтасара, Каспара та Мельхіора стало Богоявлення, 6 січня. Цього дня в храмах служать меси подяки, проводиться хода, діти в костюмах волхвів беруть участь у зборі пожертвувань на благодійні цілі.
Вважається, що завдяки волхвам з’явилася традиція дарувати різдвяні подарунки. До речі, самі дари, за переказами, дбайливо зберігала Богоматір, а перед своїм успінням передала їх до церкви в Єрусалимі. Зараз вони, як вважається, зберігаються в монастирі Святого Павла на горі Афон.