В ізраїльській пустелі археологи виявили нові докази існування розвиненого суспільства за часів біблійного царя Соломона. У долині Тімна, серед випаленої сонцем пустелі, здається, немає нічого, крім безмовних скель. Але якщо придивитися, можна виявити факти стародавньої людської присутності.
Подряпини на скелі, виявляється, ієрогліфи більш ніж 3000-річної давності. А печера у скелі — тунель, зроблений бронзовими долотами багато тисячоліть тому. Колись тут не лише жили люди, а ще й щось шукали та добували. Все, описане у Старому Завіті – не міфи…
Непривабливі розкопки
У той час, коли ізраїльський археолог Ерез Бен-Йосеф прибув на стародавні мідні копальні Тімни у 2009 році, йому було 30 років. Це місце особливо археологів не приваблювало. Звичайно, це не єрусалим часів Ісуса. Це навіть не знаменита цитадель Масада, де єврейські повстанці масово наклали на себе руки, але не здалися римським завойовникам.
Тімна – досить незначне місце, яке можна довірити комусь без достатнього наукового досвіду. Тоді Бен-Йосеф саме таким і був. Він тоді взагалі не цікавився Біблією. Сферою його діяльності був палеомагнетизм, вивчення змін магнітного поля Землі.
Його та команду експертів дуже цікавив таємничий магнітний сплеск у 10 столітті до нашої ери. Саме з метою його дослідження вони й прибули сюди.
Фахівці розпочали розкопки. Ніяких особливих знахідок вони не очікували, бо археологи вже виявили тут стародавній єгипетський храм. Місце вважали пов’язаним з епохою фараонів і навіть гіди представляли його колись як Єгипетський.
Несподівафні дані радіовуглецевого аналізу, отримані Бен-Йосеф з Оксфорда, справили справжній фурор.
Місце, що здавалося на перший погляд не викликало жодного історичного інтересу, приховувало у собі захоплюючі відкриття.
Спадщина Глюка
У 1930-х роках тут керували англійці. На той час сюди з експедицією прибув американський археолог Нельсон Глюк. Гідом у них був вождь місцевих бедуїнів шейх Одех ібн Джад. На американців він зробив незабутнє враження. За їхніми словами, він виглядав як ватажок ізраїльського війська за часів Мойсея.
Глюк досліджував це місце. Він назвав його найбільшим і найбагатшим родовищем міді у всій Аравії. Тут багато тисячоліть тому добували і плавили цей метал. Також тут було знайдено посуд, який датували тисячоліттям до нашої ери. Це був легендарний час правління найславетніших біблійних царів: Давида та Соломона.
Тоді Глюк точно знав, де знаходиться і що виявив. Ті самі міфічні копальні царя Соломона. Роман Райдера Хаґґарда 1885 року ожив. Безперечно, історія, розказана в цій книзі вигадка, але дещо виявилося правдою. Старий Завіт Біблії описує царя Соломона, як найбагатшої людини у світі того часу. Храм Господній, який він збудував, був неймовірно щедро прикрашений дорогоцінними металами та особливо міддю. Фантастично величезне Мідне озеро, яке описується в Біблії, вимагало надзвичайно великих ресурсів. Саме на цих копальнях добували та плавили цінний метал.
Археолог повинен мати деякі якості романтика. Дійсно, як без значної частки розвиненої уяви можна побачити у жалюгідних руїнах величні будови минулого. Глюк був надзвичайно вражений відкриттями. Навіть не тому, що вони підтверджували достовірність розповідей Старого Завіту, його надихало відкриття як таке.
Вчений вважав, що безглуздо шукати підтвердження та спростування Біблійних подій. Ті, хто вірити не хоче, все одно не повірить. Той самий Глюк казав, що археологія ще ніколи не спростовувала Біблію.
Наступні покоління археологів продовжили справу
Наука не стояла. Інший дослідник, Ротенберг, вирушив на вивчення «копій царя Соломона». Саме він виявив усі нескінченні лабіринти стародавніх мідних копалень. Потім вони приступили до розкопок скель званих Стовпи Соломона. Іронія була в тому, що виявили вони не щось, що належить епосі цього біблійного царя, а несподівано – цілий єгипетський храм.
У той час, у 1960-ті роки стало модно шукати спростування не лише Біблійних історій, а й самого існування царів Давида та Соломона. Тому відкриття давньоєгипетського храму на цьому місці дуже порадувало тодішній науковий світ.
Покоління археологів та істориків того періоду стало стверджувати, що ізраїльтяни тієї епохи були не більш як дикі племена бедуїнів. Соломон і його батько Давид, якщо й існували, були просто вождями одного з таких племен.
Скельна освіта, відома як Стовпи Соломона. Виявлення єгипетського храму XIII століття до н. біля підніжжя скель перевернуло уявлення істориків про це місце.
Тепер ніхто не згадував Соломона. Місце отримало опис єгипетських копалень.
У Тімні древні гірники добували мідь із зелених жил малахіту та халькоциту. Відкладення в піщанику по всій долині та під землею все ще видно сьогодні.
Розкопки, які знову все змінили
Такою була історія Тімни, коли 2009 року там з’явився Ерез Бен-Йосеф. Незважаючи на важливість його відкриттів для віруючих по всьому світу, сам він не має навіть краплі релігійності. Бен-Йосеф абсолютно об’єктивний вчений. Відкриття, яке він зробив у цих мідних шахтах, вкотре перевернуло історію з ніг на голову. Єгиптян був тут, коли працювали рудники. Датування чітко показало, що це були часи Давида та Соломона. Вчений та команда експертів були вражені. Вони знайшли залишки одягу робітників, їхніх верблюдів та навіть скам’янілі фініки, врожаю 3000-річної давності.
Ці розкопки повністю переписали історію Тімни. Єгипетський храм був раніше. Потім сюди прийшли ізраїльтяни. Також вчені відкрили завісу таємниці над походженням народу едомітян. Згідно з Біблією, це був народ, що походить від брата Біблійного патріарха Ісаака, Ісава. Розкопки виявили залишки їхніх поселень, худоби, іншого майна та стародавні тексти, де згадуються ці люди. Археологи знайшли тут кістки риб. Дивно, зважаючи на те, що це майже за дві сотні кілометрів від Середземного моря. Також були виявлені такі делікатеси, як сочевиця, мигдаль та виноград, які привозили здалеку. Найцікавішим відкриттям стало знаходження крихітних червоно-синіх фрагментів тканини. Вчені вважали, що вони належать римській аристократії. Аналіз же показав дату приблизно 1000 до нашої ери. Рим тоді був простим селом.
Пізніше було знайдено зразки якоїсь рожевої вовни. Коли їх досліджували, то результат приголомшив. Це виявилося не що інше, як королівський пурпур. Це був найдорожчий барвник у стародавньому світі. Одяг, пофарбований у цей колір носили лише царі. Якщо хтось все ще вважає давніх ізраїльтян простими кочівниками, то настав час переглянути свою думку. Глюк мав рацію? Чи велике царство царя Соломона існувало насправді?
Провокаційний внесок Бен-Йосефа
Вчений зазначив, що археологи зазвичай працюють з об’єктами, які існують століттями чи тисячоліттями. Це завжди, насамперед, кам’яні споруди та предмети побуту. Чим грандіозніші споруди — тим більш розвиненим мало бути суспільство. Різні археологічні школи люто сперечалися в тому, існувало об’єднане ізраїльське царство чи ні. Єдине у чому вони погоджувалися — це наявність чи відсутності будівель. Бен-Йосеф вважав, що несправедливо судити про цивілізацію таким чином. Він наводив у приклад такий суспільний устрій, як у монголів. Вони були кочівниками, але це не завадило їм завоювати півсвіту.
Частина ізраїльського суспільства цілком могла жити у наметах. До речі, точно так про це пише і Біблія. Там не згадуються кам’яні будинки в цей час. Суспільство було частково кочовим. То були пастухи. Вони розбивали намети, коли потрібно і переміщалися залежно від сезону. Саме тому від досить розвиненого суспільства не залишилося таких монолітних свідчень існування, як кам’яні руїни. У Біблії пишеться, що коли ізраїльтяни відсвяткували посвяту Соломоном Храму, то розійшлися своїми наметами радісні.
Інша річ, що мідні копальня розроблялися досить активно і свідчень їх розробки збереглося дуже багато. Відомий ізраїльський археолог Арен Мейр із Університету Бар-Ілан вже чверть століття керує розкопками у філістимському місті Гат. Згідно з Біблією, це рідне місто Голіафа. Він каже, що відкриття Бен-Йосефа переконливо довели те, що кочовий народ може досягти високого рівня соціальної та політичної організації. Мейр також погодився з визначенням Бен-Йосефом цього товариства як народу Едома. Вчені до цього часу не приділяли належної уваги кочівникам та приділяли надмірну увагу архітектурі.
Свідчень про створення ізраїльтянами цих мідних копалень збереглося багато.
Скарб Тімни
Томас Леві з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, провідний археолог розкопок у Файнані, сказав: «Розкопки в Тимні розкрили всю прекрасну картину промислового ландшафту залізного віку, що тягнеться на сотні квадратних кілометрів». Леві визнав, що зроблене відкриття доводить Біблійні розповіді про розвинене і багате ізраїльське об’єднане царство. Він каже, що це те, чого вчені не тільки не очікували знайти, але навіть не шукали.
Кожен, хто пройдеться по пустках долини Тимна, повз темні усті тунелів і загадкових наскельних розписів, змушений буде погодитися з тим, що речі бувають зовсім не такими, як здаються. Кожен може побачити істину, якщо придивиться уважніше. Люди люблять загадки та таємниці. Але вони завжди мають розгадку. Варто лише копнути глибше або придивитися краще. Є те, що назавжди залишиться невидимим.
Відкриття Бен-Йосефа не є залізобетонним аргументом за або проти історичної точності Біблії. Це лише змушує задуматися про істинність того, у що люди звикли вірити. Наука виразно перевищила у рази свої повноваження. Великі імперії можуть існувати у людства під носом, а археологи ніколи не знайдуть від них і сліду. Тімна – це аномалія, яка оголює межі того, що людині можна знати. Справжній скарб стародавніх копалень – це смиренність.