Генерал-полковник Третього рейху Йозеф “Зепп” Дітріх був “улюбленцем” Гітлера. Навіть у найскладніші часи, коли фюрер вважав, що навколо змови і всі намагаються його зрадити, він цілком міг покластися на Дітріха.
Втім і Дітріх неодноразово виправдовував надану йому довіру. У 1934 році під час “Ночі довгих ножів” Гітлер доручив йому розібратися з деякими заарештованими керівниками штурмових загонів із НСДАП. Дітріх беззаперечно виконав наказ, хоча серед засуджених був його друг, фронтовик Першої світової Август Шнайдхубер.
Засуджених протестували. Один вигукнув: “Зепп, друже, що відбувається? Ми ні в чому не винні!” Дітріх відповів: “Ви засуджені… фюрером. Хайль Гітлер!” Ось ілюстрація життєвої філософії Зеппа Дітріха: “Людське життя має мало значення для СС”. Він вважав своїм найпершим обов’язком захищати лише Адольфа Гітлера. (Джерело: Енциклопедія Третього рейху)
Під час Другої світової війни Дітріх командував танковим корпусом, що наступав на Париж. Пізніше армією СС Східному фронті. Природно, що командуючи ССівцями Дітріх став таким самим військовим злочинцем, як і всі вони. Ймовірно, цим він і зберігав за собою довіру Гітлера.
У 1944 року фюрер не довіряв більшості членів верховного командування. Однак Дітріх отримав можливість командувати 6-ю танковою армією. Гітлер покладав на неї великі надії
В Арденнах 6-а армія мала відрізати північний фланг союзників, залишити їх без постачання і розбити. на щастя цим планам не судилося збутися. Армія Дітріх зазнала невдачі. Війну практично було програно.
Розгніваний Гітлер видав наказ за яким 1-у, 2-у, 3-ю та 9-у танкові дивізії СС позбавляли їх нарукавних стрічок. Усі чотири дивізії входили 6-у танкову армію СС під командуванням Дітріха. Дітріха розлютив цей наказ, він вирішив негайно відповісти фюреру:
Нехай візьме нічний горщик, покладе всі наші медалі туди та обв’яже його стрічкою дивізії “Готц фон Берліхінген “
Стрічка “Готц фон Берліхінген” на горщику з медалями, що були направлені Гітлеру, теж мала прихований сенс. Готц це герой однойменної драми Ґете “Готц фон Берліхінген”, який у творі звернувся до єпископа. щоб той поцілував його у п’яту точку.
Дітріх та Гітлер
Можна подумати, що так, блискавично і завершилася дружба між Дітріхом і Гітлером. Але ні, фюрер чудово розумів, що в нього залишилося не так багато розумних генералів, яким він може довіряти. Та й з огляду на критичний стан справ на фронті вживати якихось заходів проти генерала було не раціональним рішенням.
У квітні 1945 року Дітріха відправили до Відня, щоб стримати натиск Червоної армії, що наступала на столицю. Природно, що ця місія була приречена на провал. Це розумів і сам Дітріх, і, мабуть, навіть фюрер. Дітріх навіть уїдливо помітив:
Ми називаємо себе 6-ю танковою армією, тому що в нас залишилося всього шість танків (джерело: Messеnger. Gladiator, p. 170.)
Того ж місяця Дітріх вивів усупереч наказу Гітлера свою армію з австрійської столиці. А у травні 1945 року здався американцям. Американці звинуватили Дітріха у розправі над 86 полоненими у Мальмеді. Втім, через деякий час, Чарльз Вайтінг довів, що Дітріх ніяк не міг брати участь у цій події.
Навіть незважаючи на це, Дітріха засудили до 25 років ув’язнення. Відсидів він лише 10. Причому відбував термін у фортеці в Ландсберзі, де Адольф Гітлер написав свою “Майн Кампф”. Незабаром Дітріха випустили.
Але у Німеччині не забули “заслуги” старого генерала СС. Йому висунули нове звинувачення у чистках 1934 року. Цього разу докази були незаперечними. Мюнхенський суд засудив його до півтора року. Що дуже мало для військового злочинця. Втім, і цей термін він не досидів до кінця. Через п’ять місяців у нього почалося серцеве нездужання та його відпустили.
Дітріх розлучився із дружиною ще під час першого свого ув’язнення. На волі на нього ніхто не чекав і він прожив самотнє життя до 1966 року, навіть не написавши жодних мемуарів. Зрозуміло, що жодного виправдання його діянням не може. Навіть незважаючи на те, що він провів ув’язнення майже 11 років.